Читати книгу - "Піди туди, не знаю, куди!, Сніжана Федорова"

  - А хоч попрощатися? - ображено вигукнула Клея.

  - Прощайтеся, - милостиво зволив король.

  - Не так! Я хотіла, хоч день провести з лицарем!

  - Донечко, ми не можемо розкидатися часом. У Нас його й так мало лишається. Чим раніше лицар піде, тим скоріше прийде.

  - А якщо - ні? - з відчаєм у голосі, закричала королівна.

  - Ну, в лицарській службі бувають і поразки, - суворо промовив король, давши зрозуміти, що аудієнцію закінчено. - Вирушайте!

  - Ну, татку!

  - Пару хвилин! - змилувався Гриус Четвертий.

  Молоді стрімко пішли з тронної зали. Дьйорк притис Клею до серця. Чи побачаться вони знову?

  - Я чекатиму на тебе! Завжди. Не сумнівайся в мені, - палко пообіцяла йому наречена.

  - А я поспішатиму до тебе, - у відповідь пообіцяв закоханий лицар.

  Міцно поцілувавши королівну в губи, Дьйорк востаннє глянув у бездонні сині очі Клеї. У її погляді світилася любов і віра у його повернення. Він не міг обдурити її довіру.

  - Я повернусь! – пообіцяв він.