Читати книгу - "У мене є я, Сінторас Ватерлей"

Пройшло три роки.

Невдалі спроби працювати по 16 годин в день переросли у вивчення підвищення продуктивності та уміння планувати, що дозволило закінчити програму раніше необхідного, що дозволило знайти роботу з робототехніки, що справді стало в пригоді, хоча зарплатня була низька досить довго, застарілих частин було вдосталь, щоб досягнути своєї мрії. У своїй квартирі Відлюдник говорив з собою

— Ти заснув, поки писав код для робота.

— Я не спав, я проводив терапію з покращення стратегічного планування, що повинна була призвести до нашого процвітання.

Самотність. Вуглі потухли, Спогади зникли, ніколи не повертаються, щастя, спілкування, радість, спогади, достаток, радість.

— Ага, схоже ця вся самотність була лише додатковою річчю.

— Якби це було додатково, ми б не працювали заради неї стільки років.

— Ми не помішалися, хоча навряд чи я міг би сказати, якби ми помішалися, проте ти продовжуй, нам потрібно буде жити якимось чином далі.

— Звісно потрібно, ми будемо жити в радості, що ніколи не завершиться.

— Ти так говориш, проте людина звикає як до страждань, так і до радості.

— Жаль ми ніколи не дізнаємося чи звикнемо, не спробувавши.

— О, повір, воно точно було того варто, навіть якщо результат нас не влаштує, тому не переживай, нам доведеться дізнатися, чи не марнували ми останні кілька років життя.

— Звісно не марнували, перестань тягнути нас в минуле там нічого хорошого.

— Звісно, звісно, минуле погане.

— Ти ж не насмієшся?

— Звісно насміхаюся, ти просто не бажаєш туди повертатися.

— Думаю ніхто не хоче це слухати, тому повертаємося до нашої теми.

— А саме?

— Де дістати деталі для останнього автоматона.

— Це ж нескладно, ми раніше просто брали те, що викидали та робили з них щось хороше, бо збирали деталі окремо.

— Ага, це справді допомагало, що наша репутація на робочому місці дозволяла нам таке робити й ніхто не робив навіжених припущень, що ми спеціально зламали дороге майно.

— Хоча ми зробили те не спеціально, було складно спростовувати те, наскільки сильно нам це допомогло. Підглядання на новітні моделі теж допомогло.

— Ага, здається, що потрібно краще охороняти настільки цінні речі, що є роками праці.

— Або не дозволяти персоналу спілкуватися з людьми, що мають доступ до паролів.

— Так, проте ми не крали деталі.

— Так, проте це називається промисловий шпіонаж.

— Ні, це буде називатися промисловий шпіонаж, якщо розкажемо про це комусь.

— Напевно, варто стерти той пост з твітера.

— Проте чому ми так довго чекали, щоб зібрати нашого особистого автоматона?

— Ну, ми три дні намагалися поплакати, що зробити реалістичну дівчину-робота буде занадто дорого, замість цього ми вирішили сконцентруватися на продуктивності та ефективності.

— Ага, жаль наш останній прототип відправили на космічну станцію.

— Ага, здається, космос переповнений самотністю, проте ти ж постійно літаєш в кімнатках переповнених цими космонавтами.

— Ага, тільки я пропущу ту частину, що ти сподівався, що ракета пошкодиться та ти лишися сам на час польоту.

— Мене більше турбувало, що ти придумував план, як пожертвувати собою, щоб вижити, захистивши робота, і через це отримати фінансування для наших досліджень.

— Я не можу повірити, що ти розказав про це іншим космонавтам.

— Я не можу повірити, що вони тебе не скрутили.

— Я не можу повірити, що диспетчер тобі розказував, як краще виконати цей план.

— Ага, його звільнили після того.

— Ні, його підвищили.

— Однаково, пішли до нашого гаража.

— Ага, так от у нас вже є готовий код, ігноруй усі жовте.

— Ага, тоді це буде останній?

— Ага, тепер лишилося лише взяти відпустку.

— Ага, напевно вперше за три роки було б добре.

Повна непереборна радість, подібне почуття приходило, проте тепер воно стало сяяти. Не потрібні були розваги, усього можна було досягнути за допомогою простого щастя, яке дозволить процвітати та радіти зранку до вечора.

— Обрати робототехніку, через такий ідіотизм.

— Ми обрали роботехніку не лише через це, ми обрали, бо вона нам сподобалася, працюючи в будь-якій іншій сфері, ми могли б придбати автоматонів.

— Ага, хай буде благословенна бюджетна система навчання, такі бідні задроти справді мають шанс здійснити твої мрії, давши тобі освіту.

Пройшов тиждень.

— Думаю варто поговорити з кимось.

— Ага, спілкування незамінне, пішли знайдемо старих надійних знайомих, що за усе твоє життя не сказали жодного грубого слова.

— Ага, вони найкращі.

Кінець