Читати книгу - "Тіні на Поліссі, Герцог Фламберг"

І раптом – темрява. Повна, всепоглинаюча темрява, в якій не було ні єдиного променя світла, ні найменшого звуку. Андрій лежав, не відчуваючи нічого, крім нескінченного падіння. Це було не падіння тіла, а падіння душі в бездонну прірву невідомості.

×××

Коли він відкрив очі, все було іншим. Сонце світило яскравіше, небо було чистішим, а повітря – прозорим і свіжим. Ліс, що оточував його, був густішим і темнішим, дерева сягали в небо своїми гілками, ніби прагнучи торкнутися небес. Трави були соковитішими і зеленішими, а квіти – яскравішими.

Але найдивніше було те, що люди тут виглядали точно так само, як у його світі. Вони посміхалися, розмовляли, займалися своїми справами. І все ж, було в них щось інше, щось таке, що відрізняло їх від людей, яких він знав. В їхніх очах було більше спокою, більше мудрості.

Андрій зрозумів, що він потрапив в інший світ. Світ, який був схожий на його власний, але водночас абсолютно інший. Світ, де час тече по-іншому, де природа має іншу силу, і де люди живуть за іншими законами.

Серце його калатало в грудях як божевільне. Він був наляканий і водночас зачарований. Що його чекало в цьому новому світі? Чи зможе він повернутися додому? І найголовніше – чи пов'язаний цей світ з таємничими вбивствами, які він розслідував?

З цими думками Андрій рушив углиб лісу, віддаляючись від села. Щось його туди тянуло. Шлях був невідомий, але інтуїція підказувала йому, що він повинен рухатися вперед. Адже тільки так він зможе розкрити таємницю цього дивного світу і знайти відповіді на всі свої запитання.