Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
СОФІЯ.
Я швидко закінчила із замовленням, у мене був ще вільний час. І я вирішила збігати в магазин за продуктами, поки мій кіт не повернувся із завдання. Коли я увійшла до будинку, кіт був там і, побачивши мене, заявив прямо з порога:
- Де тебе носить Софія?
- Мене? Олімпе, ти явно страх втратив, я бачу, так?
- Я, ні! а ось, ти невідомо де вештаєшся, і одна! А раптом сталося б що? раптом той тип чого надумав би?
- ой, та кому я потрібна Олі. Забув, мене всі бояться!
- не всі Софія ... не всі ...
І я закотивши очі від обурення, пішла мовчки на кухню, складаючи в холодильник продукти, продовжила:
- тільки не говори про інквізитора, він точно не береться до уваги! То екземпляр дуже особливий..
- так саме він Софія!
- краще скажи, що дізнався Олі.
Потім я поставила чайник сіла, за стіл і спитала знову:
- ОЛІМП, я чекаю!
- Та нічого я не дізнався Софія, сусідка наша, ну та блондиниста і набридлива весь час біля нього крутилася як дуже настирлива муха, і скажемо йому це не дуже й подобалося, як на мене
- Інга?
- ага вона…
- І?
- що і? це все більше нікого не було. Вони, то в магазини ходили, то сиділи чайок пили в саду і балакали, і вона так на нього дивилася, як тигр на м'ясо, або вовк на зайця, це було капець бридко, ну як так можна, в неї ледве слинки не текли
- Ну і скудота.. Інга що хватку втрачає?
- не думаю, Софія, липла вона до нього конкретно, як муха до меду, інший би вже здався, ось тільки думаю, може саме вона йому не подобається, і його цікавить хтось інший, або він взагалі того.. ну ти зрозуміла..
- на рахунок того, Олі, це перебір, повір, він точно нормальний, інакше Інга б до нього не липла.
- звідки така впевненість? Може він після тебе і став того...
- відчуваю Олі, що ні… але ідея гарна…
Ну не буду я ж йому говорити, що цей Роман точно має сексуальний інтерес до мене. І це я бачила. Хоча, може, мені здалося? Та ні, не думаю.
- Софія? Ау! Повернися на землю!
- Що??!
- Кажу, що будемо робити з тим інквізитором?
- Треба його видворити з міста ...
- Як?
- не знаю, Олі ... ще не знаю ....але обов’язкові придумаю, бо це у в моїх інтересах і в моєму майбутньому
- Слухай Софія, поверни мені мій вигляд а.. а то цей мені не те ...це наче бути клоуном в костюмі
- А, так, зараз ... пробач ...
Один рух, клацання пальцями, і Олімп став таким, як і був.
- Ну, нарешті, а то набридло бути таким як усі!
- Не ний Олі!
- Ти зла Софія!
- Ну, відьма ж я, забув чи що?Це нормально мені бути злою!
- Так, але ти хороша відьма, сильна...
- Дякую, Олі, втішив господиню, молодець!
І я зробила собі чай і пила його з тортом, Олімпу теж насипала корм, і настала тиша. Потім, коли ми поїли, я сказала:
- У мене є ідея!
- ой, не подобається мені це ... твоє про ідею
- Не будь таким боягузливим Олі
- На що ти мене цього разу пошлеш?
- Отже, так, слухай Олі, потрібно, щоб ти влаштував зі своїми друзями котами інквізитору веселу нічку
- Софіє, ти, що з глузду з'їхала? Не березень місяць! Він одразу на тебе подумає! Бо більше нікому такі приколи творити
- Ну і нехай! Все одно не доведе! Та й тоді йому буде не до мене. А у мене зустріч з клієнтом сьогодні, боюся, перешкодить.
- ох, Софіє, нарвешся ти…. На злого інквізитора,... і буде тобі потім ой як бо-бо ...
- Ой, Олі, ніби вперше то!
- Ні, але цього разу це тобі не звичайний хлопець, і незвичайний старий інквізитор як Аркадій! а дуже серйозний інквізитор, та ще й який!
- ой, гаразд, не панікуй раніше часу, краще йди, займися справою, у тебе мало часу Олі, а я поки що замовлення запакую, і дороблю друге!
- Я на тебе поскаржуся Софія!
- Куди?
- туди як завжди!
- Давай! Заодно Інесі привіт передаси! А то, давно я її не бачила, а так хоч привід буде побачитися, на Каву сходити!
- Що? так ти все знаєш?!!!!
- Про твої постійні скарги на мене? Так! уточню для тебе, що після скарги фамільяра вони дзвонять господині, і дізнаються, чи це правда все, щоб вирішувати, що робити далі ... з котом і господинею..
- і що? що ти сказала?
- а що мала?
- Ну, я не знаю Софія….
- сказала, що ти правду кажеш!
- ЩО??? навіщо Софія? Тебе ж можуть покарати! А мене забрати! І що тоді буде? Як ми будемо?
- Так, можуть Олімп. Але якщо ти хочеш від мене піти, до іншої відьми, у тебе є на це право, і я тебе не триматиму, правда, вибір, за тобою, я все зрозумію, і знаєш навіть не ображусь…
Мені, звичайно, було його шкода, але я правда не брехала. Якщо він хотів піти, то я дала йому такий вибір. Хоча все ж таки сподівалася, що він залишиться. Він хоч ще та дрібна пухнаста руда паскуда, але я його все одно люблю, як, ні як уже стільки часу разом. Він єдиний, хто мене любить, і розуміє, і завжди поруч.
- Ее.. Софія, ти чого!?
– я все сказала Олімп!
- гаразд - гаразд, все не злись, нікуди я від тебе не піду! Дурна ти Софія! Ти хоч відьма ще та, але звик я до тебе і без тебе вже нікуди, до кінця вже будемо разом, вибач, що скаржився, але ти іноді мене доводила до цього! Ти просто нестерпна від відсутності чоловіка! Причому нормального!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава», після закриття браузера.