Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

– Так що тримай, бо будеш стирчати до ранку в коридорі, – поклала ключа на стіл Віккі.

   Тут раптом голос подав Лім. Не те щоб він зміг щось зрозуміле сказати Але його “Гхммеммм” привернуло увагу дівчат. І вже з першого погляду я зрозуміла що зараз буде.

– Ой. А хто це тут у нас такий солоденький? – здивовано промовила Віккі, ніжно посміхаючись червоному як буряк Ліму. Певно він перестав дихати.

– Мммм, смачненький пиріжечок, – промуркотіла Міла, низько схиляючись до хлопця і демонструючи йому своє напрочуд ефектне декольте.  

– Еммм, дівчата. А хіба ви не запізнюєтесь? – вирішила якось спасати ситуацію я. 

– Точно, Мілка! Зараз портал зачиниться і ми залишимось в академії!! Бувай солоденький, – промовила наостанок Віккі й, різко нахилившись, поцілувала бідного хлопця в щоку.

– Бувай мій пухкенький пиріжечок, – промуркотіла Міла і поцілувала його в другу щоку. 

     Дівчата зникли так само стрімко, як і з'явилися, а в суцільній тиші бібліотеки почувся схвильований голос Ліма:

– Я їм сподобався…

– Ні, ні ні ні. Ти їх не знаєш Лім. Навіть так і не думай. Забудь, будь ласка, все, що тут було. Це для них звичайна справа. Ну гра така. Вони поводять себе так з усіма, – що сили намагалася я привести до тями друга. 

– Вони закохалися в мене, – зачаровано промовляв Лім, ніби й не чуючи моїх слів.

– Лім. Ти взагалі чуєш, що я тобі кажу?! – вигукнула до нього не стримавшись.

– Та що ти взагалі розумієш? – зі злістю глянув він тоді на мене та пішов з бібліотеки ображений. 

    Потім пішли дні, коли Лім просто почав ігнорувати мене та уникати мої спроби поговорити. Зате дівчатам дісталося багато уваги від нього. Спочатку це їх навіть веселило. Він підстерігав їх з букетами та цукерками, а вони жартома називали його особистим квітковим маніяком. 

 Але хлопець виявився дуже наполегливим залицяльником і почав переслідувати їх усюди. На вечірках, біля жіночого туалету, біля входу в їдальню. Це неабияк виводило моїх сусідок і коли він осоромив їх перед молодим викладачем, вони його жорстоко і привселюдно відшили. 

   Тоді він перестав їх переслідувати і я щиро вірила, що скоро все стане на свої місця. Якби я тоді тільки знала, що він задумав і чим мені це все виллється…

ЛІМ.

  " Ми не ляжемо під тебе, хай навіть ти будеш останній чоловік на всій планеті", "Жарти треба розуміти, пиріжок. Подивись на себе в дзеркало і заспокойся вже" – згадуючи слова дівчат, Лім нарізав кола по власній кімнаті. Він був такий щасливий, такий закоханий ще пів години тому, а зараз все, що він відчуває це ненависть і велике, непереборне бажання помсти. Вони знищили його, але він їм цього не подарує. 

– Не ляжете кажете? А це ми ще побачимо! Ціпочки! – погрозливо промовив хлопець до свого ж відображення в дзеркалі. 

 Є лише одна речовина, яка допоможе йому розв'язати проблему з цими дівками й він знає хто йому допоможе її дістати та все як слід організувати.

  Його постійний клієнт з написання теоретичних робіт – Герман Гром. Улюбленець викладачів та дівчат. Гер Непереможний – так його називали адепти академії. Найкращий бойовий маг та капітан команди в Лабіринтах. Нападник і Охоронець в одному флаконі й просто багатій, якому все тут дається легко і без особливих зусиль. 

  Чи заздрив йому він? Та звісно, як і переважна більшість академії. Але завдання по теорії для нього робив залюбки, бо платив він хороші гроші за це і хоч Лім був тільки на четвертому курсі теорію він знав і за п'ятий. Ех, якби ж так і з практикою було. 

   Якраз Лім закінчив його есе на тему "Вірогідність детонації бойової сфери при використанні струменю третього рівня без відповідної підготовки мага". От і буде нагода обміняти його на дещо дуже важливе для Ліма. На таку солодку помсту.