Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"

- Нууу, це він з тобою ще по доброму. - я засмучений простогнала, і почала робити роботу. Приблизно через п'ядесят хвилини, я була готова знову нести. 

- Ось - я поклала на стіл Мирослава перероблену роботу. Він почав її уважно вивчати.

- Для чого тут аж чотири вікна?

- Для того, щоб було більше освітлення - ну ні, я не буду переробляти, ти знущаєшся?

- Чому ти не поставила лампи? 

- Хочеться більше живого освітлення, кімната велика, чому б не освітити її - я вважаю, що так буде краще. 

- Тоді краще вже панорамне вікно. 

- Можна й панорамне. - тут я погоджуся з чоловіком, я чомусь навіть не подумала про це.

- Переробляй. - сказав чоловік віддаючи мені роботу.

- Що? Знову? - ніі, краще б вже були такі вікна, нащо та панорама.

- Так.

- Але мій робочий день закінчився, я хочу до дому. - я вже почала відкрито обурювався, чому я маю працювати в не зміни???

Він подивився на мене багатозначний поглядом, яким показав, що йому всеодно, що я хочу. Я закрила очі, зітхнула, взяла роботу, і пішла переробляти. Через одну годину я переробила всю роботу. на годиннику було вже "18:44" мій робочий день вже давно закінчився, я вже мала бути дома. Клятий проект, і начальник. 

Я знову принесла йому роботу. 

- Добре. - добре? він сказав добре? невже, я можу поїхати до дому?

- Тоді я можу поїхати до дому? - в моєму голосі було стільки надії, я вже так хочу до дому, в своє ліжечко.

- Так. - тааак, ну нарешті,  я чекала цього весь свій день.

-Дякую, До побачення, Мирослав Антонович - я була така рада, що нарешті можу поїхати до дому, та лягти спати.