Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Знаєте, як дивно чути таке від людини, яка вимовляє ці слова, дивлячись на твої губи зовсім не як старший брат? І коли в його шортах, дивлячись на тебе, росте щось, що не має нічого спільного з братніми почуттями. Але його губи вимовили це, відразу розтерзавши серце на шматки. Після цього я намагалася з ним взагалі не перетинатися, і просила Джемму мені про нього не розповідати.

Тиждень тому я навіть сказала собі, що буду рухатися далі. Що перестану думати про нього як про чоловіка і почну сприймати тільки як брата подруги. Я навіть вирішила, що для цього мені потрібно почати зустрічатися з кимось. Ага, вкотре. Завжди, щойно Рон розлучався з черговою дівчиною, я кидала свого поточного хлопця, щоб дати Рону можливість зробити правильний вибір. Але потім швидко з'являлася наступна, і я знову залишалася на узбіччі.

Рон не був гравцем. Здебільшого він заводив стосунки з дівчатами. Щоправда, недовгі. І всі, як одна, були красунями з довгими ногами, шикарними формами, хоч часто і штучними. Тож я зі своїм невисоким зростом, невеликими грудьми і досить великою дупою поруч не стояла.

Я навіть подумала, що Рон вирішив дивитися на мене як на молодшу сестру, побачивши голою в їхньому басейні. Звісно, тоді він порівняв мене зі своєю ідеальною дівчиною і зрозумів, що за моїм одягом не ховається нічого цікавого. Тож я вирішила залишити чоловіка в спокої.

До вчорашнього вечора.

Занадто багато текіли. І занадто багато гарячих хлопців навколо мене. Але тіло хотіло одного єдиного, тому мозок дав наказ пальцям, а ті набрали його номер. Почувши "алло", губи й горло спрацювали на автоматі й видали промову, яку не повинні були. Але я все одно не шкодую.

Хоча б тому, що завдяки цьому він сидів на моїй кухні, заправляючи пасмо волосся мені за вухо, і дивлячись на мої губи, чекав, поки я відповім на поставлене запитання. Чи не чекав? Зачекайте, він поставив його сам собі. Ймовірно, запитання було риторичним.

- Мені, напевно, краще поїхати, - сказав він, встаючи зі стільця.

Шкіра на щоці одразу відчула втрату тепла. Я підняла голову і подивилася на те, як чоловік взуває кросівок.

- Давай, йди, - з істеричними нотками вимовила я.

- Мел, - протягнув він, не перериваючи свого заняття.

- Ти завжди йдеш.

- Тобі нема в чому мене звинуватити.

- Крім як у тому, що ти обманюєш сам себе. - Я помовчала і тихо додала: - І мене.

Рон вирівнявся. Зробив кілька кроків назустріч.

- Коли я тебе обманював, Мел?

- Коли сказав, що ставишся до мене, як до молодшої сестри.

- Це так і є, - сказав він, насупившись.

Я вбирала його образ у своєму домі. Рудувата щетина, що вкривала його міцні вилиці, благала про дотик. Я встала і підійшла ближче.

- Ти брешеш сам собі.

- Ти це вже говорила, і я не згоден.

- Правда? - запитала я, підійшовши до нього впритул.

Між нами залишилися лише міліметри відстані. Я відчувала жар його великого тіла. Практично могла чути, як його серцебиття набирало обертів. Я підняла руку і провела по колючій щетині. Якби Рону не потрібно було стримуватися через незрозумілі, вигадані ним самим, причини, він би, напевно, заплющив очі й насолодився моїм дотиком. Але чоловік стояв, як статуя і хмурився, стаючи для мене ще привабливішим.

Коли Рон злиться, мені хочеться підійти до нього і ось так погладити по щоці, щоб заспокоїти. У люті він стає практично неконтрольовано агресивним і схожий на ведмедя, який гарчить і ось-ось розірве свою жертву. Порівняно з ним, Калеб просто плюшевий рожевий ведмедик.

Мені завжди хотілося перевірити, чи зможу я приборкати цього звіра. Чи вийде у мене одним дотиком і парою слів погасити цю пожежу. Але поки все, чого я домоглася за ці роки, - я лише ставала найчастішим провокатором його агресії.

Моя рука сповзла нижче до його широкої шиї, потім пройшлася по грудях, окреслила міцні м'язи і досягла преса. Через тонку трикотажну футболку я відчувала кожну тверду частину його тіла. Рон не ворушився і, здається, перестав дихати, поки мої, нічим не стримувані пальці, мандрували його тілом. Уперше він дозволяв так себе торкатися.

Я осміліла і підняла руку вище, поклавши долоню на його потилицю. Я робила все повільно, акуратно, боячись його злякати. Весь цей час ми дивилися одне одному в очі, не наважуючись навіть моргнути, щоб не зруйнувати момент. У тиші вітальні наше прискорене дихання було чутно чітко.

Я потягнула голову Рона на себе і, на подив, він не пручався. Чоловік нахилився, і його губи опинилися прямо навпроти моїх буквально за кілька міліметрів. Я могла відчувати його дихання на своїх губах, бачити ці цяточки в його очах. Рон поклав руки мені на талію і стиснув її. По всьому тілу пробігло тремтіння і скувало дихання.

Не знаю, в який момент і хто з нас подолав цю відстань, але наші губи нарешті зустрілися. Світ спалахнув таким феєрверком, що, здавалося, навіть сусіди мали чути цей вибух.

Спочатку Рон ніби пробував мене. Його м'які губи ніжно торкалися моїх, злегка посмоктували. А потім він висунув язик і торкнувся ним моїх губ. Я застогнала від відчуття і відкрила рот, впускаючи його. Тоді Рон гаркнув щось невиразне, обхопив мене руками і різко втиснув у своє тверде тіло. Господи, я хотіла, щоб це не закінчувалося.

Наші руки перестали слухатися здорового глузду і почали жити своїми власними життями. Вони досліджували, пізнавали, мацали, стискали, пестили і блукали. Наші язики танцювали запальний танець, а роти буквально пожирали один одного. Ми наче з ланцюга зірвалися.

Рон підняв мене під попку і, донісши до кухонного острівця, посадив на нього. Господи, ось що ти відчуваєш, коли збуваються мрії. Ставши між моїх ніг, він забрався руками під мою тонку майку і стиснув груди. Я відкинула голову і застогнала, Рон у цей час прокладав поцілунки по моїй шиї. Я не помітила, як він спустив лямки майки, оголивши груди. Подивившись на них голодним поглядом, чоловік знову стиснув їх руками і втягнув сосок, що стирчав, в теплий рот. Моїм тілом пройшло тремтіння насолоди.