Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

— Назбирала зарплату на вечерю в нашому ресторані? — глузує з мене бармен.

— Дуже смішно. Клієнт попросив замовлення «на свій смак».

— І в чому проблема?

— Я гадки не маю, що йому сподобається.

— То, може, і не треба, щоб сподобалося йому? — знизує плечима. — Замов те, що ти з’їла б, якби мала гроші.

З одного боку, це абсурдна, зовсім нелогічна ідея. А з іншого — маю сумнів, що вгадаю, що може йому сподобатися. Цікавих і напевно смачних страв у ресторані достатньо. Як визначити, що заманеться йому? Швидко записую замовлення на аркуш і передаю його Андрію — офіціанту. Прошу принести замовлення в тридцять сьомий номер за годину і швидко поспішаю на вихід, де на мене саме чекає таксі.

Дорогою гальмую біля стійки реєстрації й попереджаю Мар’яну, що віп-гостя сьогодні хтось відвідає.

— Чоловік або жінка?

— Не знаю.

— Ти впевнена в цьому?

— Він замовив вечерю на дві особи, тож так, думаю, до нього хтось прийде, але ти про всяк випадок подзвони, уточни, коли гість приїде.

— Ти вчиш мене працювати? — хмикає. — Нагадаю тобі, що я працюю тут із моменту відкриття.

— Так, вибач, я просто… хвилююся.

За вказаною адресою вдається приїхати якраз за пів години. Після незліченної біганини готелем і поїздки в таксі, мене вже не бентежить форма, що обтягує фігуру. Щоправда, щойно заходжу до магазину, куди мене відправив віп-клієнт, одразу ж відчуваю свою неповноцінність. Усередині все сяє, а звичайний продавець-консультант виглядає так, ніби зійшов з обкладинки журналу. Та й на мене дивиться, як на бруд під його ногами.

— Вам чимось допомогти?

— Так, я приїхала за костюмом.

— Ви замовляли?

— Так.

— Номер замовлення, будь ласка.

— О, я… не знаю. Річ у тім, що замовлення робила не я, але вам напевно дзвонили й повідомили, що я приїду.

— Дівчино, за останні пів години мені подзвонило щонайменше троє людей зі словами «за ним заїдуть». Тож номер замовлення, будь ласка. Або прізвище замовника.

Цієї миті почуваюся справжньою дурепою. Не дарма чоловік у найдорожчому номері нашого готелю з мене насміхався. Я поїхала забирати костюм, не з’ясувавши ні номеру замовлення, ні прізвища клієнта. А ще я не взяла із собою мобільний телефон і не можу зателефонувати до Мар’яни.

— Вибачте, а ви можете набрати номер готелю «Річмонд»? Один із постояльців зробив замовлення, але я, на жаль, не знаю його прізвища.

Хлопець за стійкою дивиться на мене кілька миттєвостей, вирішивши, вочевидь, що я жартую. Але тільки-но розуміє, що я серйозно, тягнеться до телефона й щось шукає на ноутбуці. Мабуть, номер того самого «Річмонда».