Читати книгу - "Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart"

Кімната, в яку оселив мене дух комендант, виявилася досить просторою. На диво світлою та розрахованою на двох студентів. Мабуть, моя сусідка ще не заселилася.
По обидва боки від стін стояли два вузькі ліжка. Дві шафи для речей і дві книжкові, а також по два письмові столи притиснуті один до одного навпроти вікна. Ліворуч від вхідних дверей знаходилися ще одні двері, що вели у ванну кімнату.
Згадавши про бідну рослину, одразу виставила її на столик обравши собі місце праворуч.
- Привіт, сусідко.- Протягнув дзвінкий жіночий голос за моєю спиною.
- Привіт, - відповіла їй і обернулася, зустрівшись поглядом з рудоволосою незнайомкою.
Висока, з кучерявим яскравим волоссям кольору темного меду, великими очима і чорною родимкою на правій щоці. Вона посміхнулася мені й втягла в кімнату велику шкіряну темно-коричневу валізу. Потім залишила її й повернувшись до дверей, втягнула до приміщення ще одну валізу. Я лише з подивом спостерігала за нею.
- Першокурсниця? - Уточнила вона, втягуючи середніх розмірів клітку з білою нутрією всередині.
- Ага. І ти?
- Так, - переможно вигукнула дівчина. - Фіві, розташовуйся. Тепер це наш будинок, на найближчі п'ять років! - Звернулася вона до гризуна, відкриваючи клітку.
Великий гризун розбійницьким поглядом оглянув кімнату та швидко вискочив через маленький прохід. Після чого зло блиснув своїми чорними очима озираючись. В той самий час миттю побіг до мого столика і скинув лапкою горщик з нього. Точніше як скинув? Спробував скинути. Як виявилося, чіпкі листочки рослини спритно прилипли до нижніх ящиків столу. Гризуна це можливо не влаштувало і він збирався зістрибнути вниз, прямо в горщик із рослиною.
- Вгамуй свою тваринку! - Прошипіла я, поспішивши зловити бідну рослину.
- То це твій бур'ян? Вибач, не знала. Але все одно доведеться від нього позбутися. Бачиш Фіві, він не подобається?
- А якщо мені не подобається твоя Фіві?
- Вона мій фамільяр, і ми з нею нерозлучні. Сумніваюсь, що нас розселять. Так що просто роби як сказала і мовчи, а то прокляну! - Прошипіла дівчина. Тепер точно було зрозуміло, що вона з відьом.
Я тільки посміхнулася на її погрозу. Такі, як вона, не зможуть мені нашкодити. Рушивши до нахабного гризуна, пустила на кінчики пальців магію світла і з легкістю взяла за шкірку це створення. Пустивши легкі кола руни сповільнення на лапи тварині, віднесла гризуна до клітини та просто засунула його назад, з шумом зачинивши дверцята. Світла руна ще добу діятиме, якщо не зніму. А рухатися весь цей час гризун буде як равлик.
- Ти ще пошкодуєш! - Шипіла змією дівчина. Це звучало як оголошення війни.
- Як же мені щастить на рудих, - пробурмотіла я хитаючи головою розглядаючи її валізи. - Я Світанія, - простягла їй долоню.
- Афія, - відповіла вона насупившись і відвернулась від мене.
- Як знаєш, - заявила їй. Адже я намагалася, налагодити з нею контакт.
Пройшовши до ванної кімнати, зачинилася там. І набравши балію гарячої води занурилася в неї з тихим стогоном блаженства. Цікаво, форму Академії нам колись видадуть? Чую гучний стукіт у двері.
- Ти там скоро? Я теж купатися хотіла!
О боги, я лише зайшла. Нагородив же дух комендант сусідкою. Вирішила промовчати, ігноруючи її. Але дівчина за дверима все не вгамувалася.
- Я ненадовго, - роздратовано відповіла.
Гуркіт припинився і я нарешті заспокоїлася. Трохи поніжившись і відключивши артефакти води, я поспішила витертись і переодягнутися в чисте.
Коли я вискочила з ванної, одразу завмерла у дверях. У кімнаті повсюди були навалені гори одягу. При цьому моя сусідка, розкладала свої речі в обидві шафи. Нутрію вона вже висадила на своє ліжко, замотавши попередньо в червоний в'язаний шарфик.
- Це моя шафа і в ній будуть тільки мої речі! - Заперечила їй, підійшовши та знімаючи численні сукні звалюючи їх на найближчу купу.- Май совість, ти не одна тут живеш. Або я розполовиню кімнату магічною стіною і на мою половину ти не зайдеш!
- А ванну ми як поділимо? Вона на моїй половині! - Зашипіла дівчина примруживши свої карі очі.
- Хочеш, магією заборону на вхід накладу? - Вишкірилася я їй у відповідь.
- Вона спільна! - Заголосила дівчина.
- Саме так. Загальна.- Погодилася я з нею киваючи.- Сподіваюся ти сама впораєшся?
Поставила їй питання, вказуючи на речі, що все ще лежали на моєму ліжку.
- І так, якщо з моєю рослиною, хоч щось трапиться. Те ж саме, я зроблю і з твоїм гризуном! - Вигукнула віддаляючись до виходу. Ці руді мене сильно втомлюють.
Я неквапливо пройшла на перший поверх, розглядаючи кімнату. Усе намагалася знайти поглядом коменданта. Студентів було не так багато. Багато хто з них щось посилено вивчав із книг. Адже навчальний процес ще не розпочався. Вирішивши їх не відривати від навчання, просто рушила надвір. Можливо вдасться знайти Світлячка, і він мені розповість хоч щось. А ще треба попоїсти. Щоправда, заходити до їдальні я трохи побоювалася.
Котика я знайшла все на тому ж місці. Він ліниво лежав і радісно щось муркотів собі під носа.
- Не підкажеш, де речі та книги видають?
- А хіба тобі не видали? - Здивувався котик.
- Ні.
- Співчуваю. Отже, сталася якась помилка. Ну ти не переживай, я зустріну когось із викладацького складу та повідомлю їм.
- Спасибі. А духа коменданта як викликати? – Поставила йому наступне запитання.
- Зламай пару диванів і він сам з'явиться, - хитро примружився світлий котик.
- На тріски? - Перепитала його. Дуже мені не хотілося ламати меблі в гуртожитку.
- Можеш і на тріски. Але це єдиний спосіб змусити його постати перед тобою, коли ти захочеш, а не він.
- Зрозуміло, дякую. - Засмучено пролепетала я, прямуючи до їдальні.