Читати книгу - "Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart"

Розділ 45 Епілог.

Пройшло десь близько року.
Я стояла навпроти столика для створення артефактів. З права біля стіни, притулившись спиною, стояла Надін і тримала нашого з Тіосом синочка. За моєю спиною, притримуючи за талію, стояв коханий.
Навпроти столика походжав схвильований професор з артефакторики. А чому стривожений? Та тому що в маленькій за розміром аудиторії знаходився імператор, придворний лікар, близько десяти стражників, десь два десятки хлопців у сірих мантіях й у безликих масках на обличчях і близько десятка хлопців з Ордену світла.
Не знаю, як вони помістилися, але мені не було тісно. А навіть навпаки. Навколо нас із Тіосом був вільний простір близько двох метрів.
Так. Сьогодні перший день для вступу до Академії. А доки студенти розподіляються, я створю собі новий артефакт.
Після того, як я стала дружиною Тіоса, мене навчали тільки в його будинку. І він не дозволив під час вагітності якось навантажувати себе навіть магічно. Максимум, що я могла робити, це читати книги та ганяти служниць. Які намагалися залізти моєму чоловікові в ліжко. Від цього в нашому будинку служниці часто змінювалися на нових.
Я навіть тихо зітхнула, згадуючи, що сьогодні зустріч з Арвеном. Він за цей час не траплявся мені на очі й постійно був зайнятий навчанням старого колективу відсторонених від Ордену. Вони чомусь вирішили, що їхні присяги приймуть у перші два тижні з новими студентами Академії.
Поставивши та прикріпивши колбу на вогонь, я зітхаючи, розрізала палець. Потім повторила процедуру збовтуванням рідини всередині. Гадки не маю, чому всі раптово затихли та затамувавши подих зосереджено вдивлялися на мої дії.
Перелив суміш в іншу колбу. Накрила її хустинкою, яку вручив мені Тіос. Потім простягнувши долоні, почала потроху посилати до посудини магію. Здригнулася, коли в долоні вп'ялися осколки. На цей раз всього по одному маленькому.
Дивна хустинка, вирішила, придивляючись до кокона, що створився між моїх рук і продовжила формувати свою наступну намистину артефакт.
Цього разу довго чомусь, можливо, через маленькі ранки на долонях. Коли відчула втому, схилила голову на плече коханому і до мене поспішив лікар.
- До Арвена чи до їдальні? - Запитав чоловік.
- У їдальню, - видихнула я.
Дуже хотілося відтягнути момент зустрічі з цим зарозумілим блондином.
- Там може бути затісно. - Розмірковуючи промовив імператор.
- Сподіваюся мій столик вільний...- тихо пробурмотіла.
- Звільнимо.- Повідомив хтось із сірих мантій.
Як я зрозуміла ці хлопці всі темні чарівники. І всі вони, свого роду найсильніший загін імперії. Хлопців ще називають «Виконавцями». Їх викликають у той момент, коли бойовим магам імперії не впоратися. А ще ці хлопці, всі, живуть у наших з Тіосом маєтках і вони моя особиста охорона. Так уже вийшло, що він їх голова і йому охорона зовсім не потрібна, оскільки мій чоловік сильніший за кожного з них.
Також Тіос один із найсильніших бойових магів імперії. А мені залишається тільки зітхати й похитувати головою, спостерігаючи з-за його спини за магічними здібностями коханого.
До речі, наші обличчя доводиться ретельно приховувати, і мені вручили маску після весілля. Тільки у вигляді метелика, з яскравими крильцями. З прорізами для очей у верхніх крилах, що відкривали губи й трохи ніс.
У головному залі, в імператорському палаці. Прямісінько за кріслом імператора знаходиться ніша, прикрита прозорою шторкою. Де ми з Тіосом часто сидимо, спостерігаючи за тим, що відбувається. По обидва боки від нас завжди стоять стражники, які передають наші поради або роздуми імператору, якщо на те є потреба.
- Перстень чи підвіска?
- Кільце, - повідомив коханий посміхаючись.
Відчуваю, що він щось задумав, але я лише рада. Люблю його подарунки, вони завжди гарні. Одягаючи маски, ми вийшли із кімнати.
- Пані, Тайос їсти хоче.
Я знову видихнула, обертаючись і вже простягаючи руки до малюка. Їмо ми часто, а любимо тільки мамину цицю. Тіос вказав рукою на диван, що стояв у проході, де буде зручніше присісти. Потім укрив пеленою своєї магії, прикриваючи нас. І присів поруч милуючись, як наш малюк смішно чавкає поглинаючи молочко і тисне маленькою ручкою зверху щоб бігло сильніше.
Поївши, ми посміхнулися і солодко позіхнувши закрили свої чорні очі з густим віялом темних вій. Потім солодко цокнувши язичком малюк потягнув пальчик до рота готуючись заснути. А я поспішила вручити його в руки Надін. Засне, я не зможу поїсти, не розбудивши його. А мені їсти тепер теж доводиться частіше. І це ще добре, що фігура не зіпсувалась.
Ми поспішили до їдальні, сильно налякавши дорогою першокурсників. Звичайно, такий натовп, блукає двором Академії.
- Сестра! - Вигукнула підбігаючи до мене колишня сусідка по кімнаті, як тільки ми увійшли до будівлі.
- Цю прибрати? - Запитав хлопець у масці.
Здається, його звати Найт, або не його. Поки маску не зніме, не впізнаю. Голоси ж у всіх приглушені.
- Ні, - хитнула головою і ми попрямували до нашого улюбленого столика.
Де вже з'явилося кілька свіжих смачних страв.
- А я заміж виходжу! - Радісно повідомила Афія.
- І хто цей бідолаха?
Я навіть подумки пошкодувала хлопця.
- Як хто?
Заокруглила здивовано очі сусідка.
- Звичайно ж мій Іріан!
Я навіть захлинулася яблуневим соком який в цей момент пила і похитала головою хлопцям, що попрямували до стійки роздачі їжі.
- Ти нашого декана опоїла приворотом?
- Чому одразу опоїла?
Образливо вигукнула подруга.
- Так, трішки нагодувала...
І я знову закашлялася, вже погрожуючи пальцем хлопцям, щоб не чіпали мого улюбленого шеф-кухаря.
- Відколи моєю наставницею стала Надін. Я стала найкращою зільєваркою на курсі! А ще, відвар би не подіяв, якби я йому не подобалася. А так... лише допомогла розкритися його почуттям і він без мене тепер не може.
- Бідолаха... - щиро пожаліла я чоловіка. А нині одного з трьох найсильніших мечів нашої імперії.
Відразу засікла переглядання поряд присівших чоловіків. З легких усмішок на обличчях Тіоса та Ардаса, зрозуміла, що вони у всіх подіях в курсі. Гадаю, що декан Мойре тільки підіграв Афії та все. Я щиро пораділа за подругу. Адже вона його кохає, а він, мабуть, її.
Після трапези не хотілося нікуди йти. Але Тіос тільки вказав рукою на вихід. Тож довелося. На вулиці вже зібрався не маленький натовп чоловіків у білих мантіях і я здригнулася. Так. В Орден світла приймалися лише хлопчики. І зараз, мабуть, усі відвернуті прийшли.
Навіть поглядом ковзнула озираючись. Дуже сподівалася, що через другий вихід мені вдасться піти. Але й позаду був натовп охоронців та зацікавлених студентів.
- Перепрошую, що потривожили вас, ваша величність.
Навіть здригнулася, коли Арвен підійшов ближче і нахилившись поцілував мою руку.
- Я щиро шкодую, що у минулому багато в чому помилявся. Якщо дозволите?
Він присів на обидва коліна перед нами.
- Дозволю, - видихнула і притулилася спиною до теплих грудей коханого.
Мене одразу обійняли за талію та ніжно погладили по животу обіймаючи. Чіткий схвильований голос, пролунав у тиші, що одразу утворилася:
- Я, Арвенаст, герцог Арнаський, як претендент на місце голови Ордену Світла присягаюсь у вірності пані Світанії Рагнар. Клянуся ... - Дослухавши до кінця, відповіла:
- Приймаю, і служіть імперії вірою та правдою. Глава? - Його світловолоса голова кивнула у згоді й він нарешті підвівшись з колін поцілував мої руки задоволено посміхаючись.
Я вже сподівалася втекти, але коханий прошепотів, що потрібно вислухати всіх і ми попрямували до більш затишного місця, щоб зручніше присісти.

Ось і закінчилася ця історія. Сподіваюсь вам сподобалось. До зустрічі у нових історіях!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Детектив 371579 Секрет Світлячка Олена Гуйда 200306 Любовне фентезі 395239 Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора Ольга Обська 577934 Любовне фентезі 396747 Відьма місячного сяйва Татія Суботіна 151775 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно