read-books.club » Детективи » Феміністка, Леонід Григорович Кононович 📚 - Українською

Читати книгу - "Феміністка, Леонід Григорович Кононович"

226
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Феміністка" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 4 5 6 ... 49
Перейти на сторінку:
class="book">Я відкинувся на спинку сидіння.

— Гаразд, застосуємо інший метод. Я запитую, ви — відповідаєте на запитання… Згода?

— Ну! — буркнуло дівча.

— Скільки вам років?

— Уже вісімнадцять… з половиною!

— Навчаєтеся?

— В Академії.

Я замислено кивнув: це був один з найстаріших навчальних закладів, і вчилися в ньому лише діти заможних людей — биків, одморозків, ріжних там олігархів…

— Чим ви займаєтеся в товаристві?

— Секретар-референт.

— Хто платить за навчання? Дівча скоса глянуло на мене.

— Ви не забагато хочете знати? Може, вам ще сказати, який розмір білизни я ношу?

Я коротко реготнув.

— Люба моя, ці розміри я безпомильно визначаю на око! Вас втягли в дуже кепську історію… розумієте ви це чи ні? Для того, щоб вас врятувати, я повинен володіти певною інформацією… Ну?

Дівча похнюпилося. На тлі пізнього вечора його профіль скидався на писок сумного безпритульного пса.

— Навчання оплачує Леся. Із фондів товариства, звичайно…

— Як це сталося?

— Коли я провчилася в Академії рік, загинув мій тато. Він тримав посередницьку фірму, і його застрелили бандити… Вийшло так, що наша родина залишилася без грошей. Я опинилася на роздоріжжі, ну й… — вона зблідла й закусила губу.

— Спроба самогубства, чи що? — безцеремонно запитав я.

— Ну! — ледве чутно промовило дівча. — Після цього мене взяло під опіку товариство… Леся дала мені роботу й платить за навчання.

— А ви їй віддячуєте отаким способом! — замислено сказав я. — Добре, і це замнемо… Як ви потрапили в оцю історію з підслуховуванням?

— Ну… мене шантажували!

— Хто?

— Не знаю.

— Як це розуміти? — здивувавсь я.

Дівча затяглося востаннє й роздушило недогарок у попільничці.

— Я не знаю, як зовуть цю жінку! — втомлено сказало воно. — Їй під сорок років, коси русяві, стягнуті хвостом на потилиці, очі наче у змії. Рухається прудко і… в ній відчувається сила! Вона… — Дівча на мить затнулося й із огидою прошепотіло: — Вона здорова… ну як лошиця, розумієте?

— Предмет шантажу?

З протилежного боку вулиці, натужно гуркочучи, рухалася снігоочисна машина. Я провів її поглядом, тоді глянув на дівча й побачив, що воно червоне мов рак.

— Я… — нарешті озвалося воно, — …розумієте…

— Статеві стосунки, чи що? — безцеремонно запитав я. Воно стрепенулося, наче його хто голкою штрикнув.

— А ви звідки знаєте?!


— Робота в мене така — все знати! — зробив я поважне обличчя. — Так що там сталося?

— Ну я була з одним хлопцем… а потім прийшла ця жінка й показала фото, де все це було знято… ну, в натуральному вигляді! Й змусила мене доповідати про все, що робиться в офісі…

— А ви не могли розповісти про все це Лесі? — докірливо глянув я на нього.

Дівча знову зашарілося.

— Бачите… члени товариства підписують зобов'язання не виходити заміж і не мати контактів з чоловіками! Тим більше отаких… із анатомічним поєднанням тіл… Леся вже трьох дівчат вигнала, уявляєте?

— За це саме… анатомічне поєднання, чи що?!

— А ви думали! Вони вийшли заміж, а значить… Я взявся за голову.

— Здуріти можна! І що ж, ви піддалися на цей шантаж?

— А що мені зоставалося робити! — вигукнуло дівча. — Покинути навчання — це означає впасти на дно… а звідти вже не видряпаєшся!

Ти бач, подумав я зачудовано, мале — а вже знає! Що й казати, в нашу вовчу добу немає гіршої катастрофи, як звалитися з якогось щабля суспільної ієрархії поміж волоцюг і повій, одморозків і рекетирів, колгоспників і отих нещасних бариг, які торгують на ринках, де панує цілковите беззаконня… Певна річ, якщо це дівча не здобуде освіти, йому тільки й залишиться, що йти на панель!

— Гаразд, — зітхнув я, — з вами все зрозуміло… Хочете мені допомагати?

— А ви… ви розповісте, мабуть, про все це Лесі? Я так і заціп із роззявленим ротом.

— Дівчино, — озвавсь я нарешті, — вам казали коли-небудь, що у вас дуже глибокий інтелект?

Дівча зашарілося.

— Ну… казали! — вдячно зиркнуло воно на мене. — Я змалечку така… розумниця!

— Так от, розумнице, було б дуже добре, якби ви цим інтелектом хоч інколи та користувалися! А то він у вас настільки глибокий, що його й геть не видно… Послухайте, ви тямите щось оцією своєю голівкою чи ні? Ви думаєте нею, чи вона виключно для того служить, щоб на неї шапочку надівати? Я пропоную вам співробітництво чи не пропоную?

— Пропонуєте! — засоромлено буркнуло дівча.

— От бачите! А якщо ви будете працювати зі мною, то жодна душа не знатиме про ваші проблеми… Втямили?

— Цебто ви нічого не скажете Лесі?

— Геть нічогісінько! — Я постукав себе кулаком у груди. — Це я вам обіцяю… я! А моє слово — закон! Хреста можу навіть поцілувати, хоч я й не хрещений… і навіть мусульманин, до речі!

— Що ж я повинна робити?

— Передовсім, — сказав я, перегинаючись через сидіння, — передати оцю касету шантажистці!

Я вставив касету з Майклом Джексоном у магнітофон і натиснув кнопку, тоді сів на місце й, діставши пачку «Кемелу», запропонував цьому створінню. Ми запалили й стали дивитись, як надворі падає сніг. Він і справді падав, хоч уже й не так рясно. За кілька хвилин магнітофон клацнув, і я дістав касету з гнізда.

— Тут — повчально сказав я, — записано шум! Уторопали?

— Щось не зовсім…

— Коефіцієнт інтелекту — нуль цілих, нуль десятих! — прокоментував я. — Ви віддасте касету тій лошиці — й скажете, що такий вийшов запис!

— А вона?..

— А вона розумна жінка

1 ... 4 5 6 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Феміністка, Леонід Григорович Кононович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Феміністка, Леонід Григорович Кононович"