Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Питання про безпосередні об'єкти конкретних злочинів, видові та родові об'єкти окремих груп злочинів, як і про те, що є об'єктом злочину взагалі, та про співвідношення понять «об'єкт кримінально-правової охорони», «об'єкт злочину» та «об'єкт злочинного посягання (впливу)» були, є і, очевидно, будуть залишатись одними з найбільш спірних у теорії кримінального права. Вирішення концептуальних положень щодо поняття об'єкта злочину обумовлює і вирішення питань про родові, видові та безпосередні об'єкти окремих злочинів та їх груп.
Власну позицію з питання про поняття об’єкта злочину в тій чи іншій мірі висловив (оприлюднив), очевидно, кожен вчений в галузі кримінального права, оскільки об'єктивно це і має бути, зокрема, при кримінально-правовій характеристиці будь-якого складу злочину, Передбаченого в Особливій частині Кримінального кодексу України (далі по тексту — КК). При цьому, залежно від мети і характеру досліджень і публікацій, одні з них просто висловлюють свою позицію щодо об'єкта того чи іншого складу злочину, зокрема в науково-практичних коментарях до конкретних статей Особливої частини КК, інші — обґрунтовують свою позицію критикою позицій з цього питання інших дослідників. Останнє особливо характерне (властиве) дисертаційним та монографічним дослідженням, а також навчальним посібникам з питань кримінальної відповідальності за окремі (конкретні) види злочинів, передбачених Особливою частиною КК.
Необхідність (чи то вимушеність) висловлювати власне розуміння (визначення) поняття об'єкта злочину або взагалі, або об'єкта конкретного злочину чи певних груп злочинів обумовлюється традиційним (класичним) підходом до кримінально-правової характеристики (аналізу) юридичних складів злочинів за їх елементами (системно-структурними складовими частинами): об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона, суб'єкт, зокрема при тлумаченні та науково-практичному коментуванні змісту їх ознак.
У теорії радянського кримінального права найбільш поширеною була точка зору, що об'єктом злочину є суспільні відносини[1]. Окремі дослідники проблеми об'єкта злочину вважають, що ця теорія була домінуючою в теорії радянського кримінального права і залишається такою в теорії кримінального права України. Зокрема, А.А. Музика пише, що висновок про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, є загальним для науки українського кримінального права, хоча трапляються й інші, досить оригінальні погляди (А.А. Музика робить посилання на позицію П.С. Матишевського і Є.В. Фесенка та С.Б. Гавриша) на дану проблему[2]. Таке твердження, очевидно, є дещо неточним, оскільки щодо поняття об'єкта злочину багатьма вченими висловлювались раніше і висловлюються нині також інші думки, Окремі вчені об'єктом злочину називали інтереси[3], інші — суспільні відносини як цінності[4], треті — як суспільні відносини, так і окремі їх структурні елементи. Так, А.В. Кузнецов писав, що об'єкт злочину — це суспільні відносини, інтереси та суб'єктивні права громадян, що їх виражають, та суб'єкти цих відносин[5]. Суспільні відносини визнаються об'єктом злочину багатьма вченими і нині. Зокрема, В.Я. Тацій, детально розглянувши висловлені в літературі погляди з цього питання, робить категоричний висновок, що, по-перше, безпосереднім, так само як загальним і родовим об'єктами можуть бути лише суспільні відносини, а не будь-які блага і цінності, а спроби підмінити суспільні відносини, які виступають об'єктом злочину, будь-якими іншими соціальними явищами («елементами суспільних відносин», їх «матеріальним вираженням», тим, що стоїть за безпосереднім об'єктом; «умовами нормального функціонування соціального встановлення», що охороняються кримінальним законом, та ін.), є помилковими (необґрунтованими), і, по-друге, що безпосередній об'єкт злочину і об'єкт кримінально-правової охорони — це одне й те саме. У той же час, вважає В.Я. Тацій, поняття «безпосередній об'єкт злочину» і «об'єкт злочинного впливу» розрізняються між собою: безпосередній об'єкт злочину — це ті суспільні відносини, які поставлені під охорону кримінального закону і які тому є елементом складу злочину, а об'єкт злочинного впливу — це конкретно порушені відносини[6].
А.В. Савченко, В.В. Кузнецов і О.Ф. Штанько також безапеляційно стверджують, що «сьогодні теорія кримінального права виходить із того, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюється шкода або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди». Вони також стверджують, що загальновизнаною тезою в теорії права щодо структури суспільних відносин є та, що їх структурними елементами є: суб'єкти суспільних відносин, предмет суспільних відносин і соціальний зв'язок як суть суспільних відносин. До обов'язкових ознак об'єкта злочину, на їх думку, належать суспільні відносини, а до факультативних — предмет злочину та потерпілий від злочину[7].
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.», після закриття браузера.