Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

 -А про що ми будемо говорити?- перепитав Денис.- Ти взагалі-то в авіакатастрофу потрапляв, бо у мене вже починають з’являтися сумніви.

-Мій літак дійсно впав у води океану,- Максим Вікторович запалив сигару,- і Джулія дійсно мене врятувала. Я дійсно дуже застудився коли перебував у холодній воді і майже місяць пролежав із запаленнями легень. Думав помру і був абсолютно байдужим до всього. Але з часом мені ставало легше і я приходив до тями. На той час я перебував у будинку де мешкала Джулія зі своїм братом і тому я багато чого дізнався. І в Джулію я дійсно закохався. Вибач, що говорю про це.

-А маму ти більше не кохаєш?- Денисові захотілося запитати і про це у батька.

-Я її кохав та й зараз вона мені не байдужа. Але…тепер я кохаю Джулію. Я не знаю як це сталося, розумієш, іноді ми не можемо контролювати свої почуття… Та зараз не про це йдеться мова,- Максим Вікторович випустив із рота клубок диму,-у той час коли я перебував у них вдома в Джона справи йшли погано. Він-то намагався їх вирішувати, постійно панікував. Майже щодня змінював своїх керуючих. Але прибуток падав і його завод був на межі банкрутства. І я тоді запропонував йому свою допомогу. Розповів, що розуміюся у справах бізнесу. Завдяки моєму керівництву мені вдалося стабілізувати ситуацію. І саме таким чином я увійшов у справи і в довіру.

-Скажи, а ти в той час не думав передзвонити додому і повідомити, що ти живий. Ти взагалі тоді про маму і про мене думав?

-Звісно синку, тоді я думав тільки про вас. Бо саме тоді у мене виник грандіозний план. І він спрацював,- Максим Вікторович задоволено знову зробив затяжку.

-Ще й досі не розумію про що ти, як не намагаюся,- Денис теж відперся на поручні тераси,- але точно бачу, що тобі допомога ніяка не потрібна. Ти тут добровільно і ніхто тебе у заручниках не тримає.

-Звичайно ні. А обставини зараз такі. Я маю повний доступ до всіх їхніх рахунків, я повністю контролюю усі їхні справи і повністю приймаю рішення щодо того як усім розпоряджаться. Так, Джон і Джулія і на далі залишаються власниками заводу і продуктових магазинів, але тільки на паперах. Та коли я по-справжньому одружуся з Джулією, то половина її майна буде по закону моя.

-Вражає,- Денис покивав головою, - не думав я що ти такий…

-Не поспішай із висновками синку. Я навмисне заманив тебе на цей острів,- зізнався Максим Вікторович.

-Та це я вже зрозумів. Тільки навіщо, цього я збагнути не можу.

-Я хочу щоб ти уклав угоду із Джоном, звісно під моїм керівництвом. Бо ця угода принесе великі прибутки компанії… твоїй компанії. Я то подбаю про те, що це було дійсно так. Ти зрозумів мене?

-Зрозумів. Але ти не запитуєш чи згоден я? І що тепер буде з мамою?- Денис був здивований почутим і саме в цей час він помітив Лесю, яка поверталася до готелю з пляжу, але чомусь сама.

  Леся, теж помітила Дениса, який стояв на терасі з батьком і швидко підійшла до них.

-А Єва де це? Вона ніби з тобою повинна бути,- запитав у неї Денис.

-Я гадала вона з тобою. І здивувалася побачивши тебе тут?- Леся напружено почала думати.

-Зі мною???

-Ти її ніби на яхту запросив на романтичне побачення, але тепер розумію, що це був не ти. О, боже,- крикнула Леся,- це Джон…

-Що Джон?- Денис схопив Лесю за плечі,- Леся говори, що Джон…

-Єва сподобалася Джону і він навіть її домагався. І коли вона його відшила він заманив її на свою яхту. Її то переконали, що ти там чекаєш на неї. О, боже…

-Гад, якщо він до неї хоч пальцем доторкнеться, Я його сам вб’ю. Леся де знаходиться та яхта?

-Я не знаю,- Лесі помітно зробилося недобре, бо її охопив страх за подругу,- боже…

-Треба негайно бігти її рятувати. Антон,- запанікував Денис щосили гукаючи друга.

-Денис, синку спокійно,- Максим Вікторович потушив сигару, а потім звернувся до Лесі,- розкажи ще раз як все було, щоб я міг зрозуміти що до чого.

  До них підбігли Антон та Джулія і Леся швидко у дрібницях переповіла як було.

-Мій брат не такий… він на таке не здатний,- Джулія кинулася захищати Джона,- чуєте він не здатний… це ця Єва звела його з розуму, спокусила…

-Єва порядна і хороша дівчина,- крикнув їй в обличчя Денис,- треба негайно знайти катер або водні мотоцикли, хоч що-небуть… Треба їхати її рятувати Цей мерзотник за все заплатить…

-Леся будь із Джулією,- сказав їй Антон,- а я з Деном.

-Хлопці я з вами,- Максим Вікторович кинувся на вихід з готелю вслід за сином та Антоном.

-Мій брат на таке не здатний, чуєте,- крикнула їм у слід Джулія.

-Мені дуже шкода, але твій брат…,- та Леся не встигла договорити, бо Джулія розвернулася та побігла до свого номеру,- а мені що за тобою бігти… Здалася ти мені...Добре йду за тобою, але тільки через те, що мене попросили…

  Денис, Антон та Максим Вікторович вибігли на берег океану шукаючи поглядом який-небудь водний транспорт.

-Яхт в океані багато, як дізнатися яка належить цьому мерзотнику,- замислився Антон.

-Бачу катер,- крикнув Денис,- мерщій туди, попросимо у тих людей, заплатимо скільки треба,- тату ти знаєш яка саме яхта належить Джонові, як називається, який номер. Та хоч що-небуть…

-Яхта називається Джоржоана, ми на ній припливли на цей острів і стояла вона у бухті біля інших яхт. Але подивіться в океан, там-то яхт плаває чимало і на вигляд всі вони однакові,- почав розмірковувати Максим Вікторович,- хлопці я знаю що робити. Я зараз зателефоную у берегову охорону, вони нам допоможуть.

-Швидше телефонуйте Максиме Вікторовичу,- крикнув йому Антон.- У вас їхній номер є?

-Немає, але я за мить дізнаюся,- і Максим Вікторович набрав на своєму смартфоні номер адміністрації готелю.

  Денис не  гаючи ні хвилини підбіг до подружжя, яким належав катер і які збиралися на прогулянку по океану. Він швидко пояснив, що сталося і попросив у них про допомогу, а саме позичити їм катер. Чоловік з дружиною виявилися співчутливими людьми і відразу погодилися допомогти.