Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-А ти й так нікому не скажеш сонечко. Тримай келих з шампанським,- Джон простягнув Єві один з наповнених келихів, але вона відвернулася,- ну, не хочеш як хочеш. Ну, добре, не будемо більше відтягувати задоволення. Скидай свій купальник та лягай на ліжко. Бо дуже сильно хочу тебе.

-Та пішов ти, - і Єва щосили плюнула Джону в обличчя та натомість отримала ляпас.

-Не хочеш по ніжному, буде жорстко,- і Джон силою зірвав з Єви парело та ліфт купальника.

  І тільки но, він хотів потягнути її до себе як у двері каюти постукали:

-Шеф, нас зупинила берегова охорона. Проводить перевірку і просить вас.

  Почувши це Єва хотіла щосили закричати, погукати на допомогу, але не встигла, бо Джон ударив її так, що вона втратила свідомість впавши на ліжко.

-Я скоро повернуся сонечко і ми продовжимо,- Джон провів своєю рукою по її оголеному тілі та вийшов з каюти…

  Тим часом Денис з Антоном знайшли Максима Вікторовича, який разом із Джулією сиділи на терасі готелю та мило спілкувалися ївши морозиво.

-А синку, Антоне,- Максим Вікторович помітив хлопців та запросив їх за свій столик.- Морозиво будете? А взагалі-то я думав ви ще валяєтеся у ліжку і побачу вас тільки після обіду.

-Тату, пройдися зі мною, хочу з тобою поговорити на одинці,- Денис не став сідати за столик.

-Ви пройдіться, а ми з Джулією поговоримо та морозива поїмо,- сказав Антон посміхаючись до дівчини,- у мене до вас скільки запитань про Америку. Ви навіть не уявляєте, скільки усього я хочу у вас розпитати.

-Гаразд,- Максим Вікторович поставив свою вазочку з залишком морозива на стіл, а потім поцілував Джулію у губи та підвівся із- за столу,- Антон, тільки не будь занадто надокучливим.

-Ну, що ви Максиме Вікторовичу…

-Я впевнена нам буде цікаво любий,- підморгнула коханому Джулія.

   Коли Денис зі своїм батьком відійшли на достатню відстань від столу Максим Вікторович поклав свою руку синові на плечі та запитав:

-Сподіваюся ти на мене вже не ображаєшся?

-Я ще не знаю. Все залежить від того, що ти відповіси,- Денис зупинився та подивився батькові у вічі,- тату, я хочу щоб ти був відвертий зі мною і щоб ти знав, що можеш розраховувати на мою допомогу.

-Про що ти зараз говориш?- запитав Максим Вікторович зробивши серйозний вигляд обличчя.

-Тату, цей гнида… тобто цей Джон тебе тримає у заручниках? Він тебе примушує? Він навмисне хоче укласти угоду з нашою компанією, що використовувати наші фури для перевезення контрабанди? Скажи чим він тебе шантажує? І головне не бійся говорити правду. Знай, я тобі допоможу вибратися із цього пекла.

-Синку, а я вражений твоїм розумом. Молодець, добре мислиш,- всміхнувся Максим Вікторович радіючи, що у нього розумний син,- та запевняю тебе ніхто мене не шантажує і ніхто мене не тримає у заручниках. І невже ти думаєш, що я б допустив би, що тебе, мого сина вплутали у якісь незаконні угоди. Я б ніколи не наважив би тебе на небезпеку. Повір, ти для мене найцінніша людина у цьому світі і я завжди думаю про твій добробут. Але ти вірно думаєш, що все не так як є. Відійдемо у той куток тераси де нас точно ніхто не зможе підслухати.

-Тату, що ти маєш на увазі,- Денис дивився на батька не зводячи з нього очей не знаючи вже, що думати.

-Це я використовую Джона і його сестру. Вони з тих хто мають гроші, але не вміють ними користуватися. Звісно вони вміють їх витрачати, але правильно вкладати їх у справу і отримувати з цього добрі прибутки це не про них,- почав Максим Вікторович, діставши з кишені портсигар з сигарами і запропонував синові та той відмовився.

-Як не вміють? Вони ж зробилися майже мільйонерами не просто ж так, якось цього досягли,- Денис був збентежений,- тату ти можеш говорити ясніше.

-Свій капітал вони отримала у спадок від якось там родича. Та ми не про це будемо говорити...