Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Знайшовши майстерню, адрес якої був на звороті візитки я побачила, як так званий хлопець Хелени весело розмовляє зі своїм підлеглим та ще й під випивку. Оце так він хвилюється за свою дівчину? 

- Є хтось? - спеціально звернула увагу на себе пройшовши між машинами до саморобного столика де сиділи двоє чоловіків. 

- Кара? - підскочив з місця Деніел. Він не виглядав похмурим, навпаки свіжим та відпочилим. Ніби здихався нав’язливого тягаря. В мене підкралися думки, чи Деніел не співпрацює з демонами? Можливо він сам й віддав Хелену цим творінням Хаосу?

- Рада бачити в гарному настрої, - з осудженням глянула на нього, а потім на випивку. 

- Це не те що ти подумала, - він поставив келих пива та підійшов блище. 

- Авжеш, - схрестила руки на грудях. Та обвинувачувати його не стала. Я доберусь до істини іншим шляхом. Але те що з Хеленою не пробачу ні йому ні демонам. - Моя машина готова? 

- Так, - він махнув рукою, щоб я слідувала за ним. - Як і домовлялись три тисячі вун. 

В очі він мені не дивився навіть коли віддала конверт, який отримала від травниці.

- Каро, я знаю, як це виглядає, але я не винен з тим що сталось з Хеленою, - взяв він мене за руку та мені стало так огидно, що я різко смикнулась.- Відразу як тебе висадили, ми посварились та Хелена сказала щоб я завіз її назад у академію…

Деніел закусив губу, не бажаючи далі продовжувати. 

- І ти їй відмовив? - зрозуміла, що частково він винен. Адже як не крути він її хлопець та незважаючи навіть на сварку міг би підкинути до академії. 

Деніел тривожно запустив руку у біляве волосся. Ґудзиків на робочій сорочці не було, тому його рукава сповзали. Я чітко побачила чорну мітку. 

Невже цей теж уклав угоду з демоном? Дорогий Хаосе, що ж це відбувається? Я думала столиця місто втілення мрій, а не відчайдух які з демонами зв’язуються.  

- Для тебе з Хеленою було не по справжньому? - тихо запитала у нього. - Але вона ж дійсно кохала тебе. 

- Не кохала, - тихіше відповів той. - Вона хотіла отримати любов і ласку, яку недоотримала в дитинстві. 

- Це не привід так з нею чинити. 

- Думаєш мені її не шкода? - Деніел говорив щиро, це свідчили його очі, які впали до долу. - Але себе ще більше шкода. Мені нав’язали її. Лиш так я міг отримати кредит з банку її батька. Поки я зустрічався з Хеленою, її батечко не збільшував відсотки і не претендував на мою власність. 

- Якщо ти збився зі шляху, це ще не означає, що його втрачено навіки, - тихо промовила думки вголос. 

- Вже нічого не виправити, - похитав головою він. 

- Хто зна, - задумлено протягнула. 

Мій мозок обробляв інформацію отриману за сьогодні. Демони вербують відчайдушних людей даючи їм те, що вони хочуть, але при цьому відчай людей не проходить. Ось наприклад Деніел отримав майстерню, але в додачу дівчину, яку не кохає. Чи Елізабет, яка отримала доступ до рідкісних трав, але покупців так і не збільшилось. А Хелена? Невже вона також уклала угоду з демоном та отримала хлопця, але не кохання, яке жадала?

Дуже хитро та підступно, Хаосе.  

Ректорат. 

- Не довіряю я цій Бенет, - відчинив двері Артур та першим ділом активував артефакт тиші. - Не подобається вона мені з перших хвилин. 

- Тобі ні одна відьма не подобається, Артуре, - махнув рукою на нього ректор Старк. - Але тим не менш з однією ти одружився. 

- Моя жінка зовсім інша, - хмикнув заступник. - По крайній мірі, вона не приховує від мене нічого. 

- Вів‘єн щось дізналась про Кару? - Алан Старк, не хотів згадувати колишню викладачку. Хоча й любив її, як власну дочку. 

- Сказала, якщо Кара приховує щось, то робить це дуже вміло, - знизав плечима Артур. 

- Можливо Занкус зможе дізнатись більше, - ректор згадав викладача у відпустці. - Коли він повернеться? 

- Через тиждень приблизно, - відповів Артур. 

- Ви досі підозрюєте Кару? - втрутився Майкл. 

- Ти і сам до недавна підозрював, - ректор перевів блакитні очі на нього.

- Та і чи не ти запевнив нас, що Кара не та ким хоче здаватись, хоча б з того, що з її появи було вбито першу жертву, - Артур не зрозумів, чому така зміна настрою в бойового мага. - Вже не говорячи, про те, як демон навіть не напав на неї в лісі, він ніби й не помітив відьму. 

- Здається вона розум тобі затуманила? - прискіпливо глянув на Майкла ректор. 

Бойовий маг мовчав. В його голові був поцілунок з Карою, який він не міг забути, хоча й дуже намагався. Він навіть полегшено видихнув, коли зрозумів, що їх тренування не буде сьогодні. 

- Як і вам ректоре, - сів на диван Артур та підняв одну брову. 

- Я лиш знаю, що з відьмами Бенет потрібно бути обережними, - ректор явно знав більше чим говорив. 

- Особисті спостереження? - запитав Майкл спершись собі на коліна. 

- Особистий досвід, - помотав головою Алан Старк.