Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

Якби я не відтягував практичні використання нових сил, якби не відволікав поцілунками та пестощами, або ж, на крайній випадок, всілякими нісенітницями, всерівно час випробувань невпинно наступав нам на п'яти.

Також грало на руку, цим самим випробуванням, і бажання швидше оволодіти новими здібностями, і що грішним ділом таїти, бажання вибратися з цієї пастки лісу. 

Звичайно, нам тут двом неймовірно добре разом. Жодних перепон на шляху до порозуміння та налагодження стосунків. Жодних відволікаючих факторів, на кшталт всюдисущих родичів, які так і норовлять вставити своїх "п'ять копійок", та навчити таких недолугих дітей, котрі геть відбилися від рук та творять не відь зна що. 

Де ж таке бачено, що мамочок та тітоньок, таких турботливих, не випускають у таємниці стосунків, та не приводять наречену відразу до них на оглядини. Можливо вона і не підійде родичам - занадто вже гонориста, або ж взагалі, не дай всі духи лісу, зі своїми мізками та міркуваннями, що ідуть у розріз із думками старшого покоління. Жах несусвітній, такою ж невісткою і не покируєш. 

А про тещ майбутніх взагалі подумати страшно, що там ті мами та тітоньки нареченої про вибраного нареченого їй наговорять. Після отаких дуже влучних повчань неотесаного та невдячного чада, дуже і дуже частенько пари і розходяться.

Правда бувають випадки, і доволі часто, що роль компетентних фахівців у справах сердечних своїх дітей виступають татусі. Це також окремий розділ у стосунках, який не варто опускати при створенні нормального мікроклімату у парі. Хто ж зна, як вливає авторитет батька на його дитину - може і відвадити від "помилки", звичайно ж на його авторитетну думку.

Отак і приходиться відвойовувати по клаптях свою свободу та право на власну думку, котра може і різнитися зі сказаними порадами. Я розумію, що це батьки роблять бажаючи добра своїй дитині, але інколи потрібно дозволити набити свої особисті синці та садна, щоб надалі краще розумітися у людях. 

Адже ми у дорослому житті не можемо тягати за собою багаж знань та досвіду батьків, та і не всім же вони з нами і діляться, часто приховують свої помилки, бажаючи показати себе у кращому світлі. Та ми їх любимо та поважаємо не за їх ідеальність чи вміння у всіх життєвих обставинах робити правильні висновки та приймати тільки вірні рішення, ні, зовсім не за це. Ми любимо батьків тому що вони є... 

Впринципі, як і батьки люблять своїх дітей - бо вони є і вони свої, і не важливо яку дикість ті дітки творять, вони залишаються гаряче коханими своїми батьками. Тільки от біда, вираження цієї любові буває доволі специфічне, з яким у окремих випадках потрібно ще й боротися за свою свободу вибору.

Також, частенько друзі можуть "підкласти собаку", так би мовити, прикриваючись, як ви гадаєте, звичайно ж - бажанням допомогти. Тільки ця допомога може бути "ведмежою послугою". Або ж банально від заздрощів, або посягання на твою пару. Такі випадки особливо б'ють по довірі до людей. 

От не завжди ми можемо відразу збагнути хто біля нас - ворог чи друг. Інколи бувають друзі гірше ворогів, від останніх хоча б очікуєш підступу та якоїсь каверзи, а від перших отримавши ножа в спину важко відновитися, та знову довіряти і впускати у своє життя людей не чекаючи повторення невдалого досвіду.

І якби я не відстрочував час, але ми приступили до роботи. Ліза розмістилася на дивані позручніше. Я біля неї на великому м'якому кріслі. Зібралися з думками і розпочали практику. Витратили близько двох годин.

Яким же було здивуванням, що нічого у нас не вийшло. Та що б його шляк трафив! Все ж виконували правильно. По ретельно продуманому плану. Та що не так?

Про своє розчарування навіть говорити не варто. Ліза ж взагалі мало сльозами не залишався, ледве вгамував її підступаючу істерику. Мусив відразу відкинути усе своє невдоволення ситуацією що склалася, адже дівчина могла і себе звинуватити у невдачі, та закритися від мене. А такий розклад нас обох не влаштовує.

І знову сіли за теорію. Ми до зубного скреготу пройшли всю доступну нам інформацію. Навіть віднайшли у бібліотеці будинку потрібну літературу. Звідки тільки вона там взялася? Я ж добре пам'ятаю всі книги що тут були. Таких книг тут не було, подібні зберігалися у нашому родовому будинку, а не у лісовому.

Невже знову духи лісу з нами грають ігри, правила котрих тільки ним одним і зрозумілі?...