read-books.club » Фентезі » Вітер., Черкащенко Дарія 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вітер." автора Черкащенко Дарія. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 47 48 49 ... 177
Перейти на сторінку:

Потім знову була вже знайома мені арифметика і граматика, під час якої Міріон знову завантажила мене персональними завданнями. А наприкінці занять жінка нагадала, що чекатиме на мене в навчальній кімнаті після вечері й що після короткого відпочинку, можу одразу ж приходити сюди. Подякувавши за нагадування і пообіцявши сильно не затримуватися, я поспішив на обід.

І правильно зробив, що поквапився. У їдальні я побачив цікаву картину. Чейз, із хитрою посмішкою на обличчі, опускав униз підіймач для подачі їжі. Це при тому, що на столах тарілки з їжею були у всіх, крім, звісно, мене. Одразу зметикувавши, як викрутитися, я поспішив до тарілки, що залишилася без господаря, і зі словами:

- О, Чейзе, ти вирішив сьогодні залишитися без обіду? - підхопив його тарілку і швидко, поки ніхто нічого не зрозумів, попрямував до свого ранкового місця біля вікна.

Сівши за стіл, одразу ж облизав ложку й запустив її в овочеве рагу, щоб в ошуканого Чейза навіть і думки не виникло відбирати обід назад. Торен, Орсем і Майк вибухнули відвертим реготом. Елану і Рінолу теж не вдалося стримати сміх. А ось Чейз тихенько вилаявся і розлючено зціпив зуби. Йому нічого більше не залишалося, як тягнути підіймач назад.

Незабаром усі активно взялися поглинати їжу. Потім, як зазвичай, хлопчаки, які сиділи за сусіднім столом, про щось розговорилися. Я не вслухався в їхню балаканину. Вгамувавши перший голод, я став неквапливо колупатися в тарілці, абсолютно не бажаючи повертатися в загальну спальню на час денного відпочинку. При цьому розмірковував - куди б себе на цей час подіти? Не сидіти ж у їдальні. І тут мені в голову прийшла геніальна ідея - піти трохи обстежити замок. Така можливість мені випала вперше і втрачати її зовсім не хотілося.

 Потихеньку їдальня спорожніла, зрештою залишився тільки я і Торен. Він сидів, відкинувшись на спинку стільця, і неквапливо попивав вишневий компот.  У мене теж залишалося кілька ковтків цього напою, допивши їх, я мав намір вирушити на вивчення замку. Але тут Торен відірвався від споглядання пейзажу за вікном і звернувся до мене:

- Добре ти їх, - він невизначено кивнув у бік виходу, але я зрозумів, про кого говорить хлопець. - Тільки не розумію, за що вони на тебе розлютилися, до вчорашнього вечора все ж було нормально.

- Було, але минуло, - зітхнув я, відставляючи порожню чашку і на якийсь час відкладаючи свій похід. Якщо вже Торен знову вирішив зі мною поговорити, цим теж не варто нехтувати. Минула розмова була заведена не просто так, і цю, можливо, теж розпочато не з простого інтересу. - Гадаю, Чейз зуб на мене тримає, за те, що я вчора ввечері відбив його спробу мене знерухомити та зачарував його ж заклинанням.

- Ось як, тепер усе зрозуміло. Я вчора чув вашу розмову, але не думав, що він через це образиться. Щоправда, я встиг помітити, що Чейз не любить програвати, особливо якщо його хтось бере хитрістю. Та й узагалі, їм тільки дай привід.

- Їм? Це ти про Чейза, Ріна, Майка та Елана? - усе ж вирішив уточнити я. Торен кивком підтвердив мою здогадку, тоді я продовжив:  - Але я думав, що в мене проблеми тільки з одним.

- Не зовсім так, - хлопець похитав головою. - Раніше, вони всією компанією по черзі жартували над Семом. А тепер, виходить, знайшли іншу жертву.

- Не страшно. Як бачиш, зі мною не так усе просто, - усміхнувся я.

- Бачу, але даремно ти в усе це вплутався.

- Не я починав цю війну, - різко ставши серйозним, відповів я, - не мені її закінчувати.

- Розумію. І чого їм спокійно не живеться? - Торен зітхнув. - Я, Елан і Чейз були першими, кого привезли в цей замок. Звісно, об'єднані спільними проблемами, ми непогано здружилися. Звичайно ж, вони завжди були любителями пожартувати, але спочатку вони це робили по-доброму. Через кілька місяців привезли Сема. Він дуже важко переживав таку зміну в житті, часто плакав ночами. Але ще тоді хлопці поводилися нормально. Потім з'явився Рінол і майже відразу за ним Майкон. Чейзу й Елану якось одразу сподобався розвинений не по роках, жартівник. А маленький Майкі із задоволенням вписався в нову компанію старших друзів. Ось так от поступово ми здружилися, негласно прийнявши за лідера Елана. Мені це лідерство було не до душі, як не крути, нам вистачає Тайлора і Діраса. Але відкрито висловлюватися я не став, якось це особливо не заважало.

Торен зробив паузу, відпивши трохи компоту, потім продовжив:

- Усе було добре, до того часу, поки Сем через свою наївність не став жертвою жартів. На безневинне жартування я ще не звертав уваги, але коли вони кілька разів жорстоко підставили хлопця, я не стерпів. Явно показав, що тепер я сам по собі. Після цього поговорив із Семом, насилу роз'яснивши йому, що йому теж більше не варто водитися з цією компанією. А потім і з іншими переконливо поговорив, попросивши їх відчепитися від хлопця. Вони-то відчепилися, але ненадовго, продовживши час від часу витворяти якісь штуки, на кшталт тих, що хотіли зробити з тобою - водою вночі обливали, або просто підливали під нього калюжу, а вранці реготали, наче він вписався. Їжу ось відбирали, - він кивнув на схований у стіні підіймач, згадуючи нещодавній випадок, - у тазу для миття воду міняли, то на холодну, то на надто гарячу. Тож ти обережніше. - Він зітхнув.  

- Добре, дякую за попередження. А можеш розповісти, як вони Сема підставляли, може і мені теж саме світить?

- Навряд чи. Але розповім. Там уся біда полягала в наївності й нерозторопності Сема. Хлопці легко обманювали його, кажучи, що сьогодні тренування не буде, і той спокійно сідав читати або ж ішов до бібліотеки за новою книгою. Міняли чистий одяг на брудний, який Сем уже встиг кинути в прання. При цьому чистий костюм добре ховали, тож Сему доводилося ходити в чому було, - Торен замовк на деякий час, змочуючи горло ковтком компоту. Потім продовжив: - Усього не згадати та довго перераховувати, головне те, що все це, звісно, не залишалося поза увагою вчителя, і за такі проступки було покарання. А тихоня Сем, покірливо їх приймав, боячись щось заперечити, а вже тим більше назвати справжніх винуватців своїх неприємностей.

1 ... 47 48 49 ... 177
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер., Черкащенко Дарія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітер., Черкащенко Дарія"