Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Гроза за вікном продовжувала вирувати, але на її тлі виокремилися сторонні звуки, які поступово вивели мене зі сну. Вдягнені браслети хоч і блокували магію, проте чуйний слух, нюх і відмінний зір відібрати в мене не змогли. Я не став підхоплюватися, а просто прислухався. Може хтось із хлопців вирішив відлучитися у важливій справі.

Хтось, намагаючись не шуміти, прокрався в кімнату з умивальниками. Плеснула вода. Я розчув тихий, стримуваний сміх ще одного хлопця, який не спав. Потім почув, як хтось крадеться.

Усе, що відбувається, стало здаватися підозрілим, якби хтось справді відлучався в туалет, то він би вже давно повернувся в ліжко. До всього іншого, розрізнялися кроки кількох людей. І вони явно наближалися. Я напружився, але намагався лежати нерухомо. Тільки обережно просунув руку під ковдру, щоб у разі чого її зручно було відкинути.

Тихий смішок повторився. А потім я зрозумів, що біля мого ліжка хтось стоїть. Таїтися і вичікувати довше, не було сил. Я різко відкинув ковдру і сів. У цю ж мить з іншого кінця кімнати пролунав переляканий писк, який налякав ще когось, змусивши неголосно ойкнути. А той, хто стояв поруч, мимоволі позадкував від несподіванки. Зачепився ногами за край ліжка Майка і гепнувся на нього, розхлюпуючи воду зі склянки, яку весь цей час тримав у руці.  Я злякався, що дивний нічний гість придавить маленького ельфа, але тут яскраво блиснула блискавка, на мить освітивши кімнату. Виявилося, що Майк стоїть біля проходу до умивальників. Трохи ближче до мене стояли ще двоє - Рінол і Елан. А на сусідньому ліжку валяється Чейз. Гуркіт грому повністю збігся з моїм розлюченим, але тихим гарчанням.

Поруч із ліжком Торена запалилася свічка. Сонно мружачись, він оглянув кімнату і запитав:

- Вам чого не спиться?

- Чейз вирішив водички попити, - буркнув я, уже розуміючи, що ці четверо збиралися утнути якусь капость.

Одне бентежило, що в цій компанії робив Майк. Припустимо Чейз міг мститися за те, що я його перехитрив, Елан йому просто допомагав, Рінол міг брати участь у цьому заради розваги, але чому ж добродушний ельф вплутався в цю підлість, не розумію. Хоча, я встиг помітити, як Майк вічно тягається за старшими, мабуть, і тут вирішив не відставати.

- А чому на ліжку Майка? - Тор усе ще був здивований і не розумів що коїться.

- Тут зручніше, - різко відповів Чейз.

 На мить мені здалося, що в його очах спалахнули блискавки, а можливо, то просто був відблиск свічки. Хлопець, нарешті, встав із ліжка, на якому весь цей час продовжував сидіти, немов у заціпенінні. Решта теж попрямували до своїх спальних місць. Торен нарешті збагнув, що ж насправді щойно сталося. Точніше чого не сталося! Несхвально похитав головою і ліг на подушку, втім, свічку гасити поки що не став, залишаючи світло в кімнаті. Тільки Орсем увесь цей час безтурботно спав, не звертаючи увагу на пожвавлення, що панувало навколо.

- Гей, ти мені ліжко намочив! - обурено пискнув Майкон, торкаючись долонькою свого простирадла і подушки. - Як я тепер спати буду?

- Візьми чисте з шафи, а це в прання віднеси, - порадив Чейз.

- Розумний який, - не вгамовувався Майк, - матрац же теж мокрий. Та й що про мене подумають, дізнавшись, що я серед ночі змінив постіль?

- Матрац переверни й подушку теж, - порадив я, абсолютно не розуміючи, навіщо я це роблю, адже заради справедливості так йому і треба. - А простирадло і наволочку спробуй висушити над свічкою, тільки не спали.

- Ой, справді, спасибі, - з посмішкою відповів Майк і тут же зніяковів.

Я ж більше не бажав спостерігати за тим, що відбувається, вкрився ковдрою і відвернувся до вікна. За спиною ще довго відбувалася якась метушня, короткі й тихі розмови упереміш з обуреннями. Але втома брала своє, поступово заганяючи мене назад у сон.

Нічна гроза перейшла в дрібний дощ. Важкі хмари щільно затягнули небо, приховавши за собою яскраве сонечко. Тому замість нього вранці нас прийшов будити Віліс. Мабуть, на такі випадки в нього були особливі розпорядження. У кімнату слуга увійшов без стуку, втім, його неголосні кроки все одно одразу ж розбудили мене. Я розплющив очі та став спостерігати, як літній чоловік підходив до тих, хто ще спить, обережно торкався їхнього плеча і ввічливим тоном говорив:

- Час прокидатися, смачний сніданок уже чекає на вас, а леді Міріон не терпить запізнень.

Не знаю, які саме слова найсильніше діяли на хлопців, обіцянка смачної їжі чи страх перед суворою вчителькою, але вони одразу ж прокидалися і покірно покидали тепле ліжко. Втрачений шматок ночі давався взнаки. Усі, крім Сема, сонно мружилися, позіхали й неохоче ворушили ногами.

"Так їм і треба, - ображено подумав я. - Шкода тільки, що і мене, і з Тореном розбудили".

Неприємний осад після невдалої капості не зник, а скрутився в тугу грудку, яка постійно давала про себе знати. З Чейзом, Еланом і Ріном я не розмовляв, утім, вони зі мною теж. Лише безтурботний малюк Майк, намагався поскаржитися мені на погоду і на те, що їм сьогодні доведеться тренуватися в багнюці. Але моя холодна реакція і коротка відповідь, мабуть, нагадали ельфу про події минулої ночі, і він, зніяковівши, пішов чіплятися до Рінола.

На сніданку я сів за стіл разом з Орсемом і Тореном, відвернувшись від колишньої своєї компанії та весь час дивлячись у вікно.

- Образився, як дівчисько, - пожартував Рін, помітивши мій вчинок.

- Ну й нехай, - відмахнувся Елан і тут же застукав ложкою, вигрібаючи з тарілки кашу з варенням.

Далі ми поринули у навчання, під час якого ми тільки те й робили, що встигали засвоювати отримані знання, і на будь-які суперечки просто не залишилося часу. Сьогодні я познайомився з новим навчальним предметом під назвою географія. Вивчати назви невідомих мені міст, дивитися на карті, де вони розташовані, а також дізнаватися, як там живуть люди, що виготовляють і чим торгують, було вкрай захопливо. Величезна карта світу, яку Міріон вивісила просто на один із книжкових стелажів, особливо захопила мене. Ніколи б не подумав, що наша земля настільки величезна! Неосяжні океани, безкраї пустелі, бездонні каньйони та гори, що торкаються неба. Та я й десятої частини всього цього не встиг ще облетіти.