Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-На себе подивися!- я розумію що ми обидві хороші нічого не скажеш.

Вибравшись з парку Сніжана веде нас до якогось кафе, з дитячою зоною.

Настуся відразу з'їдає своє тістечко і втікає туди де є гірки і багато кульок..

-Вона дивовижна!- з захватом у очах озвучує це Сніжана..

-Так- перевожу погляд на Настуню, яка вже встигла потоваришувати з якоюсь дівчинкою..

-Він знає про доньку?- раптом лунає питання

-Так.Декілька днів тому зіштовхнулися..

-Ну і?- чекає га щось іще а я не розумію до чого вона клонить..

-І нічого..

-Як так нічого?У нього є донька, і він нічого?Маячня якась, зовсім не схоже на Андрія..

-Стоп, стоп, стоп..З чого ти взяла що це його донька- дивуюся кмітливості Сніжани, вона зовсім не схожа на тих блондинок про яких складають анекдоти, і як могла здогадатися..

-Та вони ж схожі як дві краплі води..Стоп!- на мить підіймає руку над чимось задумавшись- хочеш сказати що він не зрозумів що вона його?- її реакція очевидна, я лише  покірно киваю головою- от же ш йолоп!- не стримує коментарів

-Як ти здогадалася?

-Ти мене звичайно вибач, але Настя вилитий татко..

-Він не знає..

-Ну й ладно..Заодно й перевіриш його почуття..

-Тобто?

-Тобто чи готовий він бути з тобою і прийняти твою дитину як свою..

-Ти знову за своє.Сніжан ми не разом.

-Це тимчасово, а ось вчинки самі говорять за себе..Я рада за тебе, чесно.Хотіла б і я мати таке щастя..

-Ти й так не погано виглядаєш.Вся світишся, розлучення йде на користь.

-Ти права.Давно потрібно було позбутися цих токсичних стосунків..Я знову фотографую, це така насолода..А скоро збираюся до Риму, мене запросили туди для стажування.

-Чудова новина, вип'ємо за це-я підіймаю склянку апельсинового соку..

-Але спочатку, я завершу деякі справи..

-Поділишся?

-Ні..Потім сама дізнаєшся- вона говорить загадками, але я не акцентую на це уваги, мені більше подобається така Сніжанна, світла, сонячна і весела..