Читати книгу - "За темними стінами, Nox Carmen (Нокс Кармен)"

— Я люблю твоє тіло, Орисю, — на його вустах красувалася не менш радісна, але більш стримана усмішка. — Люблю твою душу. Кожне твоє слово та невимовлену думку. 

Я вирячила на нього очі. 

— Не знала, що ти романтик. Пам'ятаю, мені казали, що ти один із найнебезпечніших і найжорстокіших демонів. 

— Так і було, — хмикнув Молох. — До нашої з тобою зустрічі я щоранку куштував немовлят під сирним соусом і запивав усе кров’ю цнотливих дів. 

Я ляснула його по плечі, й він хрипливо засміявся. 

— Годі з мене знущатися, демоне, бо до пекла відправлю! 

Він раптово поцілував мене в кінчик носа. 

— Не вір усьому, що кажуть, Ягідко. Інакше я буду змушений замкнути тебе у вежі та особисто взятися за твоє перевиховання. Який покидьок вклав у твою голівоньку настільки безглузді плітки про демонів? 

Я замилувалася ним і несвідомо поцілувала його у куточок губ. Молох швидко замовк, якусь мить дивився на мене, а потім присмоктався до моїх вуст, мовби та п’явка. Я замахала руками, пробелькотівши, що мені нічим дихати, а цей негідник лише розсміявся та глибше засунув свого язика.