Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"

— Що ти сказав? — перепитала дівчина нарешті визирнувши з свого заціпеніння.

— Питаю, рукавиці де твої? — повторив Тімоха посміхаючись. — Ти що це закохалася, чи що? 

— Можливо, — загадково прикусила губи Дарина.

— Ого, ну і хто той щасливчик? — запитав зацікавлено, але аж ніяк не розчаровано, чим ще більше розчарував Дарину.

— Я не скажу, ти он не хочеш, сказати кого ти любиш! — тикнула йому в груди Даринка пальцем. 

— Так ти ж і не питала, — знизав він плечима зупиняючись коло її домівки.

— А ти би сказав? 

   Тимофій на мить зупинився пильно дивлячись на Дарину, взяв руки в кишені і намагався її прочитати. У нього це завжди гарно виходило, але чомусь не сьогодні. 

— Дарин, я чогось не розумію? Ти якась…

— Яка? — швидко запитала дівчина.

— Ну не знаю, дивна трохи…

— Знаєш, Тім, коли люди закохуються стають ще тими диваками, — відповіла з слабкою посмішкою.

Тимофій теж посміхнувся і додав:

— І, мабуть, перестають бути клоунами.

— Не в твоєму випадку, — розсміялася Дарина.

— Ну все йди до хати, а то руки знову такі холодні, — говорив торкаючись її пальців.

— Що ж зустрінемося на Новий Рік? — посміхнулася дівчина. — А знаєш, яка приказка є, з ким Новий Рік зустрінеш, з тим його і проведеш, — підморгнула вона йому і сховалася за дверима перш ніж він встиг щось відповісти.

###

Ну, схоже Тімоха не такий вже й безголовий і починає здогадуватися, що в Даринки до нього не просто дружні почуття. Тож розуміє, що варто стримувати язик, але що ж зробити, якщо він сам втратив голову зовсім від іншої дівчини, навіть не зважаючи на те, що є в нього теплі почуття і Дариночки.