Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"

Даринка вдало здала сесію і спішила додому на різдвяні свята. І не так хотілося побачити рідних, як Тимофія. Невідомість виїдала душу. Як він? Чи досі йому подобається та дівчина, чи можливо йому таки відлюбилося? Одне зрозуміла напевно, свого щастя вона втрачати не збирається. Їй теж хочеться бути з Тімохою, вона теж хоче стати його коханою, а ще краще коханою нареченою. І зараз вона вийде з маршрутки, а він чекатиме її. Він обійматиме її.

— Привіт, Дариночко, — почула вона його голос, як тільки вийшла з маршрутки. Трохи зависла вглядаючись в його свіже симпатичне обличчя. Очі з смішинками, злегка кучеряве волосся, одягнений просто, але зі смаком. 

— Привіт, Тімоха, — кинулася дівчина йому в обійми, від чого хлопець теж на мить трохи підвиснув, але йому було приємно. Стояв вагаючись, але все ж за кілька секунд відповів на її обійми, притискаючи дівчину до себе. 

— Відчуваю якийсь холодок, — почала говорити Даринка прищуруючи очі, натякаючи на їхні колись значно тепліші стосунки.

— Холодок? — здивовано вигнув брови дугою Тімоха. — Так ж на дворі кінець грудня, звісно ти відчуватимеш холодок, — підморгнув він їй, забираючи сумки. Насправді, хлопець відразу зрозумів натяк Дарини, але зовсім не хотів говорити на цю тему. Не любив відкривати своє серце, навіть якщо то близькі для нього люди. Попри все, і не хотів також втрачати дружніх стосунків з Даринкою, хоч і розумів, що жарти про їх якесь спільне майбутнє чи щось тому подібне краще тримати при собі. Бо спільне майбутнє уявляв лиш з Каріною. 

— Ох, Тімоха, все жартуєш…а я про нас з тобою говорю, — вирішила не відступати Даринка. 

— Про нас? — ніжно при обійняв за плечі дівчину Тимофій. — Дариночко, ти ж знаєш, що люблю я тебе, як подругу, як сестру власну… — говорив пригортаючи до себе і цілуючи в скроню. 

— Але кохаєш ти іншу…— тихо прошепотіла вона.

   Тимофій на мить зупинився, в очах було здивування. Бо раніше він не відчував ревності зі сторони Дарини, думав, що і вона сприймає його лиш як друга.

— Даринко,ти що це ревнуєш? — запитав посміхаючись притягуючи її за руку. Дарині так хотілося випалити йому все в очі, сказати всю правду. Правду про те, що кохає його з дитинства, правду про те, що страшенно ревнує. Боліло всередині, нестерпно пекло, обурювало, злило, але натомість вона теж вирішила віджартуватися. 

— Ти що дурненький? — реготнула, — Кому ти такий безголовий здався! — говорила втікаючи, а він не відпускав, тримаючи за руку і притягував до себе. Він і сам не знав, як безжально грався з її серцем, як катував її своїми такими діями.

— А я вже на мить подумав, що ти втратила від мене голову, — розсміявся він. 

— Ну все, припини жартувати, — пихнула його Даринка, зрештою розчиняючись у поки що дружніх обіймах. — Як мама? 

— Вже цікавишся свекрухою? — знову жартував він.

— Тім, та будь ти серйозним, — попросила, стискаючи його пальці власними. Як же їй хотілося їх більше не відпускати, ніколи-ніколи.

— Мама…та наче все гаразд з нею. Готує кутю.

— Я люблю кутю, — облизала губи Даринка.

— Ну от, а казала, що мене любиш, — зробив губи бантиком Тимофій.

— Тім, а давай разом Новий Рік зустрінемо? — запропонувала зазирнувши в рідні очі. Хотіла знайти там себе, але на жаль, в них відображався її силует, але любили вони іншу. 

   Тімоха на мить розгубився, бо хотів запропонувати Каріні разом зустрічати Новий Рік. Але зараз перед ним стояла дійсно близька йому людина, з якою вони рідко бачилися, і відмовити їй він не посмів би.

— Давай, — відповів з посмішкою, на мить засмутившись, але потім подумав, це ж Даринка. 

— Пропоную в тебе вдома, так би мовити, ближче до свекрухи, — вирішила теж пожартувати Даринка, хоча насправді вона зовсім не жартувала. 

   Так і йшли при обійнявшись. Тімоха завжди відчував особливе тепло до цієї дівчини. Це було не кохання і не дружба, швидше якась золота серединка. Якась невимовна приязнь і прив'язаність. Колись він навіть задумувався над тим, щоб зустрічатися з Дариною, але зрештою зрозумів, що не кохає її. Бо не знав, ще тоді що то таке, те кохання. Але з появою Каріни в його житті, сумнів що ось це і є воно не мав. 

— А гарно вони дивляться у купі, — побачила їх здалека Тимофієва мати.

— Ага, — підтримала Катерина, — Тільки я щось не бачу між ними тієї іскорки, що між мною та моїм старим була, — примружила очі бабуся пильно вдивляючись у цих двох.

— Ну а вони так взяли і показали її вам, — розвела руками Орися. — Певна, — помахала вона головою, — Що коли вони лише удвох, там ще не такі іскорки літають, — розсміялася.

— Ой, — зиркнула на жінку свекруха, — Не говори дурні, Ориська, вони в нас діти виховані, нічого непристойного не робитимуть.

— Та звісно, звісно, — похапцем відповіла Орися зустрічаючи сина і Даринку. — Привіт, Даринко, ну що? Як ти там доїхала, не змерзла? 

— Та ні, тітко Орисю, Доброго вечора вам, — відповіла дівчина звільняючись з обіймів Тімохи. — Ну, дякую що зустрів мене, я вже далі сама.

— Ніяке сама, — обурилася Орися, — Тимофій тебе під саму хату най проведе, ну а на свята будеш тут? 

— Так, ми з Тимофієм вирішили Новий Рік у вас відсвяткувати, якщо ви не проти? 

— Звісно, звісно, дитинко, — аж розквітла Орися, — Хіба можу я бути проти? Може зайдеш, Даринко, поїси чого? 

— Та ні, — впевнено відповіла дівчина, — Мене мама там зачекалася, вже їсти наклала, я додому.

— Ну добре, Даринко тоді. Тимофію підвести під саму хату! — суворо додала.

— Мам, та ніхто Даринку, крім мене звісно, не вкраде, — всміхнувся Тимофій, знову загрібаючи дівчину в свої обійми. — Я за десять хвилин буду, може і ви мамо мені що поїсти приготуєте? 

— Йди, вже, а то дівчина он вже геть замерзла, — майже випихнула сина жінка підморгуючи Даринці.

   Залишилося пройти лиш п'ять хат. Ще кілька хвилин поруч з ним, в його обіймах, — думала дівчина пригортаючись до нього сильніше.

— Змерзла? — запитав Тимофій хапаючи її долоні. — Та звісно змерзла, долоні такі холодні, — говорив розтираючи замерзлі пальці. Підніс до своїх уст, почав зігрівати теплим диханням, а Дарина була наче зачарована, дивилася йому просто в очі і навіть поруч з ним, продовжувала ним же марити. — Бо чого це ти рукавиці не одягла, мороз збирається?