Читати книгу - "Обраниця чаклуна, Олеся Лис"

Може хоч це втихомирить запал настирливої ​​свахи.

― Твої надії безпідставні, Касія, ― співчутливо хитає головою. ― Я розумію, що ти сподіваєшся на повернення чоловіка, але треба обірвати цю історію одним махом. Джерело не повинно бути беззахисним.

Ну чому, чому він такий категоричний? Невже знає більше, аніж було озвучено. Упевнена, якби я мала трохи часу, я докопалася б до істини. 

― Значить, Каор… ― закушую губу, розуміючи, що це остаточне рішення. 

― Він найкращий. І готовий тобі допомогти фінансово.

― Він може бути причетний до смерті моїх батьків, ― поспішно видаю, намагаючись хоч якось уникнути ненависного шлюбу. ― І до зникнення Сіварда. До того ж він мене змушував... Він майже закінчив обряд, намагаючись силою...

― У тебе є докази? ― Подається вперед.

Засмучено хитаю головою.

― Тільки підозри. Дуже вигідні були моєму опікуну ці смерті. І можна опитати жерця...

— Але ж і Сіварду були вигідні ці смерті… Чому не він? Ти його не підозрюєш?

― Чим? ― ошелешено відсахуюсь.

Йому, зважаючи на все, якраз таки нав'язали непотрібну дружину.

– Сила Джерела манить… Дає свої привілеї. Подумай про це.

Мовчу. Навіщо він це каже. Хоче попередити? Але ж Сіварда вже начебто немає в живих.

― Касіє, у тебе є час змиритися з моїм рішенням. Твій батько був мені дорогий, і мій обов'язок подбати про тебе. Сьогодні ввечері на прийомі ми офіційно заявимо про твої заручини з Каором. У тебе є час відпочити й звикнути до цієї думки... А жерця, до речі, забрала інфлюєнца... Теж... Нема кого опитувати...

Король суворий. Він лякає. Дає зрозуміти, що я повністю у його владі. А погляд натякає на те, щоб я не переступала межу. Це не вигадка. Не фантазія, де можна праворуч і ліворуч хамити сильним світу цього. Це життя. І в цьому житті я маю підкорятися, якщо хочу зберегти голову на плечах. Підкорятися чи… чи придумати як викрутиться…

― Як скажете, ваша величність, ― роблю покірний кніксен.

― Відпочинь, Касі. Впевнений, ти втомилася з дороги. А документи на розірвання шлюбу я вже підписав.

― Розірвання? ― кліпаю очима. ― Але ж я вдова.

― За нашими законами поки немає тіла, ти офіційно вважаєшся заміжньою. Можна, звичайно, почекати п'ять років з моменту зникнення, щоб автоматично зв'язок вважався розірваним… Але цього ми не будемо робити, адже так?

Здавлено киваю.

Залишаю кабінет його величності в глибокій задумі. І навіть не помічаю нічого довкола. Тільки розгублено прощаюся з секретарем і киваю Тенті та Уораху, щоб йшли за мною.

Уже знайомий лакей терпляче чекає біля входу до приймальні. Він звивистими галереями проводить нас у гостьове крило. Дорогу я не запам'ятовую, не бачу перед собою нічого. Думки повністю захопили мою свідомість. Я намагаюся щосили знайти вихід, але поки на думку нічого не спадає. Часу залишилося замало. До вечора мені потрібно вигадатти, як змінити думку короля про моє заміжжя і довести, що я можу впоратися з усім сама.

Поруч крокує Тента, служниця мовчки сопить, але не питає нічого. Мабуть, і так розуміє ― справи кепські. Уорах тягне килим, який так і не знадобився. Носимося з ним, як із писаною торбою...

Кімнатку нам виділили невелику, але чисту. А найголовніше, окрему. Що не може не тішити. Мені неодноразово доводилося читати, що іноді придворним доводилося тулитися у спільних покоях. Звикнувши до усамітнення в Отгріфі, не знаю, чи змогла б розслабитись у такій обстановці та зосередитись на ділі, маючи під боком ще кілька сусідок.

Уорах залишає свою ношу біля величезної скрині і йде. Йому надали житло десь на території і втомлений літній конюх теж поспішає відпочити. У його віці такі поїздки те ще випробування.

А ми з Тентою відразу приймаємося господарювати. Через кілька годин прийом, на якому і оголосять про мої заручини, а в нас ще ні вбрання, ні зачіски.

Суконь я взяла небагато. Адже навіть не припускала, що мені доведеться бути присутньою на такій урочистій події. І взагалі, чесно кажучи, сподівалася, що швидко вирішивши проблему, ми того ж дня рушимо назад.

Але... як кажуть, людина мислить, а бог рядить...

Витягнувши весь наявний одяг, беремось уважно його розглядати.

На жаль, жодна сукня не годиться для такого прийому. І хоч усі вони пристойні, а після переробки навіть модні. Але наречені, як правило, на своїх заручинах повинні вбиратися куди більш представницько і багато. Зрештою, я таки вибираю одне. Те, яке взяла про всяк випадок, припускаючи, що можуть запросити на королівську вечерю. Мене не попереджали, що мають намір видати заміж. При чому в такому квапливому порядку. Тож цілком зійде і це. І як казала все та ж мудра бабуся Марійка – “гарний дивці, гарно й у пільці”... А Касія безперечно красуня. І будь-яку Маріку заткне за пояс.

Тим більше, вбрання гідне. Квадратний виріз відкриває шию та ключиці. Вузькі рукави охоплюють плечі, від ліктя передпліччя закривають пишні мереживні волани. Але головна перевага вбрання ― це колір. Він просто дивовижний, глибокий, синій з легким зеленим відливом. Як морські хвилі. Золотиста вишивка струмує по корсажу та подолу, надаючи святкового багатого вигляду. Мереживо теж пронизане тонкими золотистими нитками і на сонці блищить, ніби посипане діамантовою крихтою.

Так, сукня трохи темновата, для такої молоденької дівчини, як я, і досить закрита для вечора, коли прийнято одягатися фривольніше. Але, чесно кажучи, в ній я виглядаю яскравою і живою, і вже точно не блідою міллю. У нарядах пастельних тонів навряд чи мені таке вдалося б, навіть якби було декольте до пупа.

― Леді, вам слід відпочити перед вечерею, ― каже Тента, збираючи решту одягу в саквояж. ― А я поки що приведу до ладу сукню. Потрібно її попрасувати, почистити... І взуття підберу.

Слухняно киваю, розуміючи, що служниця права. Втомленим виглядом з глибокими тінями під очима та опухлими повіками я нікого не зможу затьмарити. А якщо я вже мала намір переконувати короля у своїй правоті, то виглядати потрібно на всі сто. Мабуть, до образу ще варто додати намисто зі смарагдами і такі ж сережки. Вони чудово будуть відтіняти і підкреслювати мій вигляд. Волосся краще прибрати нагору. Висока зачіска додасть мені суворості, і я виглядатиму трохи старше своїх років.