Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

   А от Елоїза часу на розглядання не втрачає та мило щось щебече королю на вухо. Він сидів якраз між нами і зараз був повністю нахилений до неї та уважно слухав її розповідь. А і нехай щебечуть, а я буду розглядати таку неперевершену красу. Таке не кожного року побачиш. Вігесси разгулялись не на жарт.

    Що тут тільки не було. Дивував також неймовірний контраст між секціями. Наприклад, біля лісової галявини було відділення з якимись екзотичними рослинами. Деякі з них щей до того були рухливими та ніби танцювали в такт музиці, що лунала від міні оркестру, розміщеного в глибині секції. А поруч йшов справжнісінький дощ і поливав рідкісні водяні квіти, що ростуть тільки в місцевостях з високим вмістом вологи. А ще була секція з велетенськими фігурами різних тварин і птахів. Такі собі клумби заввишки двоповерхового маєтку, усіяні нереальним квітковим розмаїттям. Між тим, у кожній такій секції стояли, теж по цікавому замасковані, прилавки, звідки усміхнені молоді люди продавали свій товар. Там були і квіткові композиції, і трав'яні збори, і рідкісні магічні рослини, навіть насіння квітів продавали. Мені не сиділося на місці. Так хотілось самій туди підійти та щось таке цікавеньке прикупити, а не дивитися заздрісно через збільшувач.  

   Особливістю кожного відділення була саме продумана та неповторна атмосфера, своя цікава тематика та цікаві вкраплення магії. 

– Вігесса Адалін, вам подобається ярмарка? – запитав мене король . – Щось ви сьогодні дуже мовчазні.

– Я просто не звикла втручатися в чужі розмови, – трохи їдко відповіла я, а потім помітила візор та поспішила виправитись. – Ярмарка просто прекрасна. Я в захваті, ваша величність. Шкода, що не можна взяти участь у ній. Я б щось таке цікавеньке придбала для себе.

– Так, шкода. Але ваша безпека, вігесси, для мене на першому місці, тому ми можемо тільки спостерігати за дійством здалеку, – пояснив король.

   А я лише тяжко зітхнула, беручи до рук чашку з трав'яним чаєм. Людей на площі було дійсно багато і в такому натовпі забезпечити повноцінну охорону було би проблематично. Я це розуміла, тому продовжила насолоджуватися загальною святковою атмосферою здалеку, ввічливо підтримуючи розмову з королем і навіть Елоїзою, що сьогодні була теж в якомусь підозріло піднесеному настрої. Вже забагато посмішок за одну добу я побачила від неї. Звісно, здебільшого вони були направлені Рейнару, але все таки це був не її стиль так щиро себе вести. 

  Через якийсь час я помітила, що у віддалені площі збирається організований натовп. Ніби демонстрація якась. Вони спочатку зібралися до купи, а потім повільно рушили через усю площу в наш напрямок. Я звернула увагу, що Рейнар теж помітив це дивне скупчення і відразу його настрій з розслабленого перейшов у максимально напружений. Елоїза ж навпаки, ніби перебувала на піку блаженства, не помічаючи цієї підозрілої ходи. 

  Вони несли якісь плакати і щось вигукували та до нас ще поки не долітали їхні слова. А от написи на плакатах я таки розгледіла через збільшувач. І відразу мені захотілося провалитися крізь землю, бо я не розчула а зрозуміла, судячи з написів, що саме вони так бадьоро і голосно, а головне організовано, викрикують. “Наша королева – Елоїза Боде”, “Геть простачку з відбору”, “Король Рейнар! Зроби свій вибір!” – ось такі написи яскраво майоріли на десятках велетенських плакатах. А потім, коли вони підійшли ближче, ми почули такі ж вигуки сотень людей. Між нами і ними була спеціальна прозора магічна стіна та це не завадило їм і в мою сторону полетіли гнилі овочі, що розбивалися об цю стіну, залишаючи після себе характерні сліди. А в бік задоволеної Елоїзи полетіли живі квіти. Абсурд. Це ж якийсь дурний сон. Як таке може відбуватися наяву? Що це за циркова вистава і на кого вона розрахована? Я відчула руку Рейнара і просто заплющила очі.

– Сем, перенеси Елоїзу у її покої. Я заберу з відси вігессу Адалін, – почула я жорсткий наказ короля, а в наступну мить відчула його теплі обійми. Ми вже стояли посеред моєї кімнати, що вся була прикрашена квітковими екібанами з екзотичних рослин.

– Це мав би бути сюрприз для тебе, – промовив король помітно засмучено. 

– А вийшов ще той сюрприз для нас обох.

– Рід Боде більше не хоче чекати і почав діяти. Тепер залишилися лічені дні до справжніх заколотів, – роздратовано сказав Рейнар, ще сильніше і більше якось не свідомо обіймаючи мене. 

  А я невтішно подумала: “Лічені дні залишилися в нашого кохання. Потім воно розсипиться, зіткнувшись з його зрозумілим вибором”