Читати книгу - "Зерно правди"

Шацькому хотілося плакати. Втрачена думка могла бути ключем до розгадки.

— Гм-м-м, — промуркотіла Соберай. — Узагалі-то і Бжег, і Барчево, і Гожув — це місця на карті. Як думаєш, може, це географічні координати? Ну, знаєш, градуси, мінути, секунди?

Шацький допив каву, і вони майже бігцем подалися назад до його холостяцької нори, де ще досі відчувався запах парфумів Клари. Клари, найкращої партії в Сандомирі.

Викристовуючи різні комбінації, на нашій чверті земної кулі (північна широта, східна довгота) їм вдалося позначити кілька пустельних місць у Чаді та Лівії. Інші експерименти провадили на бездоріжжя Намібії й до хвиль Атлантичного океану.

— Спробуймо позначити це в Польщі, — сказала Соберай, нахиляючись над його плечем. Руде пасмо лоскотало йому вухо.

— Лівію в Польщі?

— Тобто місця, де ці меридіани перетинають Польщу. Ну, пригадуєш, як у «Дітях капітана Гранта».

Там, щоправда, ішлося про паралель, але Шацький швидко збагнув. Справді, якби всі номери позначали географічну широту, то всі перетинали б наш регіон. 19°16’21” від Бельсько-Бялої, через Домброву-Гурнічу й західні передмістя Лодзі по Віслинську косу в околицях Криниці-Морської. 21°22’25” у свою чергу починалося неподалік Криниці-Здрою, щоб пройти через самісінький центр Островця-Свентокшиського — тут обоє перезирнулися — перетнути східні райони столиці й через Мронгово дійти до кордону з Росією. 24°19’21” повністю перебувало поза сучасною Польщею, зате в її довоєнних межах, ледь оминаючи зі сходу Львів, Гродно та Ковно.

— Цей Островець — це вже щось, — пробурмотіла йому на вухо Соберай, будь-що намагаючись довести, що для справжнього оптиміста навіть розбита склянка може бути до половини.

— Навіть знаю, що саме, — сказав Шацький рвучко підводячись.

— Гм-м-м?

— Гівно. Фуфло. Брехня. Велетенська купа гівна завбільшки з Австралію.

Соберай заклала волосся за вуха й дивилася на нього терпляче, чекаючи, доки той заспокоїться. Шацький міряв кроками кімнату від стіни до стіни.

— В американських фільмах завжди з’являється герой-геній, який намагається мислити, як убивця, так? Хмурить чоло, ходить місцем злочину й у чорно-білих ретроспективних кадрах ми бачимо, як його думки прояснюються, як він розуміє, що саме сталося, — щось зблиснуло між шафою й стіною, Шацький насилу утримався від спокуси перевірити, що це було: обгортка від презерватива чи обгортка із презервативом.

— Гм-м-м? — цього разу Соберай збагатила своє мурмотіння підбадьорливим жестом. Однією рукою вистукувала щось на клавіатурі.

— Але у фільмах інша логіка, ніж у житті. У них логіка, коли протягом півтори години справа має бути вирішеною, а злочинець упійманим. А тепер вникнемо в логіку реальної справи й нашого вбивці. Він явно не хоче, щоб ми спіймали його за півтори години, тому якщо він не цілковитий божевільний, то не залишатиме шарад, розв’язання яких приведе нас до нього.

— Тобто?

— Тобто або залишить ребуса, який скерує нас на абсолютно хибний слід. Або, що з його чи її боку виглядатиме кумедніше, залишиться безглуздий ребус, який узагалі неможливо розв’язати, він нікуди не провадить, лише спричиняється до того, що ми марнуватимемо час, роздивляючись супутникові знімки пустелі в Лівії. А він чи вона з кожною хвилиною дедалі віддаляється й почувається чимраз безпечніше.

— Окей, — неквапом проказала Соберай, погойдуючись на стільці й сплівши долоні під підборіддям. — І що ти пропонуєш?

— Ідемо до ліжка.

Соберай повільно підвела брову догори.

— Я не захопила свою мереживну білизну, тож якщо ти погодишся перенести це на інший термін...

Шацький пирхнув сміхом. Вона й справді подобалася йому дедалі більше.

— А ви страшенно хтиві тут у своїй провінції.

— Довгі зими, довгі ночі, у кіно — нічого, по телевізору — нудьга. Що залишається робити?

— Спати. Треба поспати, відпочити. Завтра в нас профайлер, прийдуть дані з лабораторії, записи з міського моніторингу, може, матимемо більше інформації.

Соберай обернула до нього лептопа.

— Спершу глянь на це.

Шацький підійшов, згадка про білизну примусила його по-іншому глянути на Басю, проте побачив він те саме: джинси, товсті теплі шкарпетки, червоний флісовий светр, нуль макіяжу. Хрестоматійний приклад стопроцентної харцерки з костьольного гуртка. Не міг уявити собі її в мереживі. Але пахла вона гарно, подумав Теодор, нахиляючись до неї, швидше шампунем, ніж парфумами, але гарно.

У пошуковому вікні було відкрите «Конспіративне Військо Польське». Авжеж, KWP. Пригадалися залишки історичних знань. Прокляті солдати, повоєнні партизани, які боролися з комуністами, вироки підземного суду, антисемітські коники. Шиллер?

— Залишаю тебе із проблемою, чи це фуфло чи ні, і справді йду спати. Відгукнуся, коли надягну щось більш сексі. Цьомчик.

Цмокнула його по-дружньому в щоку й вийшла. Шацький помахав їй, не відриваючи очей від комп’ютера.

Через кілька годин, викурюючи біля прочиненого вікна на кухні свою першу сигарету, дим якої разом із піском в очах утворив болючу суміш, Шацький уже знав про Конспіративне Військо Польське значно більше. Настільки більше, щоб додати до справи ще одну версію слідства, зловісну версію, яка найпевніше передбачала, що вся ця справа — це кривава єврейська дінтойра. І це, на жаль, свідчило, що на двох трупах усе не закінчиться, навпаки.

Світанок помалу відкривав у темряві подвір’я перші невиразні обриси, темні плями на тлі ще темніших. Шацькому пригадалася недавня ніч, коли він курив у цьому самому місці, і раптом на його светрі з’явилися червоні Кларині нігті. Він думав про ту ніч, думав про неї, як вона одягаючись вранці, наказала йому відвернутися. До сліз, викликаних утомою й димом додалося трохи сумної вологи. Прокурор Теодор Шацький знову щось спартачив, знову залишився сам, без нікого й нічого.

Та, може, так було найкраще.

Розділ шостий

понеділок, 20 квітня 2009 року

Православні християни відзначають Світлий понеділок, католики нарешті відбули всі свята, якщо не враховувати осіб з украй правими поглядами, що святкують круглу, 120-ту річницю від дня народження Адольфа Гітлера. Решта Людей Книги теж не марнують часу: мусульмани зустрічають 1442-ий день народження Магомета, а євреї слухають, як президент Ірану на конференції ООН на тему боротьби з расизмом виголошує антисемітську промову. У Польщі 48 відсотків поляків стверджує, що в Сеймі немає партії, яка представляла б їхні інтереси, а 31 відсоток — що жодна не відбиває їхніх політичних поглядів. Індія запускає на орбіту шпигунський