Читати книгу - "Зерно правди"

супутник ізраїльського виробництва, Росія застерігає НАТО, що маневри в Грузії — це провокація, а в Італії «Ювентус» покарано за расистські вигуки вболівальників, найближчий матч відбудеться без глядачів. У Сандомирі 37-річний мешканець паркує свого «Форда-фієсту» в магазині сантехніки на вул. Міцкевича, неподалік розпочинається дієцезіальний етап XIII Конкурсу Біблійних Знань. Усі 44 фіналісти уже виграли одноденну інформаційно-відпочинкову поїздку до обителі в Ритвинах. Трохи тепліше, але не надто, температура вдень сягатиме 13 градусів, як на злість сонячно й без опадів.

1

Снилася йому якась дурня. Неймовірна дурня. Він знову був у «Лапідарії», де замість рок-музики лунали шлягери вісімдесятих. Коли Шацький простягнув руку до пляшки води, що завжди стояла біля ліжка, у вухах продовжувало звучати «Wake Me Up Before You Go Go». У міру того, як він очунював, спогади про сон швидко блякли, хоча й не настільки швидко, щоб це прибрало вираз здивування із заспаного обличчя. Грав «Wham!», він танцював з різними жінками, там явно були Татарська, Клара, Вероніка й Соберай. На Басьці була тільки червона мереживна білизна, це справді виглядало б дуже еротично, якби не з’явився Гітлер — якраз на словах уои put the boom boom into my heart. Справжнісінький Адольф Гітлер, з маленькими вусиками, у нацистському мундирі, низький, кумедний чоловічок. Може, низький, може й кумедний, але танцював він шикарно, наслідував рухи Джорджа Майкла, як бог танцю, дівчата розступилися на майданчику, усі плескали в долоні, а посередині танцював Гітлер. Раптом він схопив Шацького за руку й вони закружляли разом, уві сні почуття приємності боролося з відчуттям абсурдності танців із Гітлером. Гітлер танцював прекрасно, чуттєво, вести його було легко, він відгукувався на кожен рух. Останнє, що запам’ятав Шацький — це усміхнений Гітлер, який по черзі піднімає руки над головою, зальотно дивиться на нього й верещить соте on baby, lets not fight, well go dancing and everything will be all right. Ну, якось так. Ну й ідіотизм, Шацький недовірливо похитав головою, спрямовуючи своє виснажене сорокарічне тіло до ванної. Пісяючи, він нарешті скорився зростаючій у його горлянці потребі, і прохрипів у дзеркало слова приспіву.

Вічну дилему, що спершу: прийняти душ чи поснідати, Теодор вирішив соломоновим способом, накинувши якусь одежину й вирушивши до крамниці, щоб трохи провітритись і зосередитися перед зустріччю із профайлером. Бася вже з ним колись працювала, Шацький про нього лише чув, чувак був із Кракова і в південній Польщі був особою легендарною, причому легенди кружляли як про його геніальність, так і про ексцентричність. Шацькому це не подобалося, він ніколи не любив зірок, завжди волів тих, хто не кидався в очі, зате чітко виконував свою роботу. Гарний слідчий повинен бути, як гарний воротар, який, може й не захистить ворота від неминучого голу, зате абичого не пропустить. У правоохоронних органах немає місця для Бартеза чи Боруца.

Він стояв у кооперативному магазині в черзі до каси, рука весь час несвідомо вистукувала по стегну початок пісні «Wham!» па-па-па-пам-пам, погляд блукав по розкладених на вітрині холодильника ковбасах. І які ж вони були смутні. Чесно, він ніде більше не бачив таких сумних ковбас, як у цій крамниці. Більшість здавалася несправжньою — пластмасова підробка, виготовлена за допомогою зіпсованого термопластавтомата. А ті, що здавалися справжніми, у свою чергу були занадто справжніми, мінилися різними барвами, підсохлі або мокрі. І на додачу чомусь дуже мало коштували. Тож попри бажання з’їсти шматочок мисливської ковбаски до кави, Шацький стояв у черзі, тримаючи в обіймах гомогенізований сирок, шматок твердого сиру, томатний сік і дві булки, і прислухався до розмови двох жінок, що стояли за ним.

— Добра дитина, от тільки охочіше читав би Євангеліє від Івана, усі ці страшні суди й жахіття, для нього це як Сапковський. А на конкурсі якраз Євангелія від Івана не буде.

— А конкурс нині?

— Так, в інституті. Якраз починається, навіть трохи хвилююся. Учора ми ще з ним повторювали, то він мене запитав, чи Марія-Магдалина була дружиною Ісуса. Звідки це вони беруть?

— З Дена Брауна. А Магдалина чи не в Білгораї показувалася, так?

— У Палікота?

Жінки захихотіли, Шацький теж посміхнувся. Водночас ця розмова щось йому нагадала, бо відчув знайоме свербіння в голові. Ден Браун, учорашні загадки, магічний камінь, Кабала. Знову щось утікає, треба або більше спати, або якийсь магній приймати.

— А може, ковбаски спробуєте? — касирка посміхнулася так радісно, наче побачила сина після довгих років розлуки. — «Живецьку» смачненьку привезли, зрештою, що там казати, — підвелася з-за каси й відрізала добрячий шматок, — ви самі скуштуйте. Мужикові м’ясо потрібне, а не сирки, як модельні якійсь.

Шацький чемно подякував і з’їв шматочок, хоча й ненавидів їсти, доки не сьорбне кави. «Живенька» була паскудна й немовби розросталася в роті, та попри це він усміхнувся й узяв сто грамів. Непомітно роззирнувся, чи в крамниці випадково немає якогось телебачення, бо ніколи ще за сорок років ніхто в жодному магазині не поводився з ним так запобігливо-ґречно. Камер не було, лише він, послужлива касирка й дві гімназійні мами. Одна всміхалася до нього, друга примружилася й схвально кивнула головою. Повний сюр. Танцюючи з Гітлером, він принаймні був певен, що це сон, тепер Шацький боявся, що божеволіє. Швиденько розрахувався.

Знову було зимно, обдурений сонцем, Шацький накинув легку блузу й тепер трусився від холоду, проте заскочив-таки до швейцарської пекареньки. Кортіло пончика, хоча він і знав, що той буде несмачний.

— Моє шанування, — літній добродій увічливо підняв капелюха, проминаючи Шацького, тоді вклонився.

Шацький машинально відповів на привітання, розмірковуючи, що все це стає доволі дивним, а тоді зайшов до пекарні. Біля каси стояла літня пані, уся в жалобі, побачивши Шацького, відступила від вітрини.

— Будь ласка, будь ласка, мені ще треба подумати.

Теодор нічого не сказав, узяв химерно роздутого пончика й витягнув з кишені жменю дрібняків.

— Не потрібно, — посміхнулася дівчина. — Сьогодні акція.

— Яка акція? — не витримав Шацький. — Візьми одного безкоштовно?

— Акція для нашого пана прокурора, — пояснила літня пані. — А мені, Наталко, оцю сосисочку в тісті, оту таку підрум’янену таку.

Шацький мовчки вийшов, відчував якусь спазму в горлі, м’язи на потилиці напружилися. Йому, певне, сниться якесь тупе шоу, а він не в змозі відрізнити сон від дійсності, не може прокинутися. Здурів!

Швидкими кроками повертався додому, на Длугоша. Минаючи крамницю, де раніше купував продукти, зіштовхнувся зі