Читати книгу - "Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Українізація вищої освіти, яку уряд Української Держави бачив у поступовості введення українознавчих студій, водночас підкріплювалася заснуванням окремих українських державних університетів. Насамперед було вирішено заснувати українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському. Для цього виділено окремі приміщення і фінансування. Ще за часів Центральної Ради 5 жовтня 1917 р. у Києві було засновано Київський народний український університет, навчання студентів якого проводилося в аудиторіях Київського університету св. Володимира. Українська інтелігенція вимагала надати народному університету однакові з університетом св. Володимира права і матеріальні можливості, установивши почергове навчання в одному приміщенні. Однак уряд розв’язав цю проблему в інший спосіб. Українському університету було виділено значно більше приміщення колишньої Артилерійської школи, що закладало значний резерв для майбутнього зростання цього вишу. Сімнадцятого серпня 1918 р. уряд прийняв «Закон про перетворення Київського Народного українського університету в Київський Державний український університет». Передбачалося навчання на чотирьох факультетах нового університету: історико-філологічному, фізико-математичному, правничому й медичному. Усі виклади передбачалися тільки українською мовою330. Серед викладачів цього університету було чимало відомих українських учених і педагогів, зокрема І. Ганицький (ректор), Ф. Сушицький, Г. Павлуцький, М. Туган-Барановський, Д. Граве, В. Лучицький, Ф. Швець, М. Кравчук та багато ін.
Сімнадцятого серпня 1918 р. Рада Міністрів затвердила закон про заснування Кам’янець-Подільського державного українського університету, який одразу мав розпочати навчання в складі чотирьох факультетів. Передбачалося «відкрити в цьому університетові факультети історико-філологічний та фізико-математичний з двома відділами — математичним та природничо-історичним»331. Іншою постановою уряд виділив 2 354 450 крб на фінансування в 1918 р. Київського і Кам’янець-Подільського державних українських університетів332. Аби новостворені українські державні виші не мали дефіциту кваліфікованих кадрів викладацького складу, уряд своєю постановою запровадив двадцять стипендій для підготовки професорів і викладачів вищих шкіл з українською мовою викладів. Умови надання стипендії тоді були надзвичайно сприятливими, адже щорічно по двадцять молодих учених протягом двох років мали одержувати державну стипендію в розмірі від п’яти тисяч до семи тисяч двохсот карбованців, загальним обсягом 150 тис. крб333.
314
Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 201.
315
Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 233—236.
316
Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 213.
317
Там само. — Т. 1. — С. 21.
318
Там само. — С. 22.
319
Там само. — Т. 2. — С. 85.
320
Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. — Т. ІІ. — С. 71.
321
Україна: Хроніка ХХ століття: Рік 1918. — С. 205.
322
Там само. — С.191—192.
323
Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 143, 144.
324
Там само. — С. 245.
325
Нова Рада. — 1918. — 22 жовтня.
326
Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 238.
327
Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 291.
328
Там само. — С. 299.
329
Там само. — С. 302.
330
Там само. — С. 237—239.
331
Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 240—242.
332
Там само. — С. 248.
333
Там само. — С. 290.
Родина Скоропадських у парку гетьманської резиденції. Київ, серпень 1918 р.
Наступним кроком поглиблення українізації вищої школи став урядовий «Закон про право написання та захисту дисертацій на вчені ступені в усіх вищих школах України українською мовою» від 27 вересня334. Уперше було надано право послуговуватися українською мовою під час захисту наукових праць, що значно підвищувало рівень використання національної мови і ставало ще одним стимулом для її вивчення. Водночас це засвідчувало неухильне бажання гетьманського уряду продовжувати українізацію освіти та науки.
Відкриття Українського державного університету в Києві відбулося в надзвичайно святковій атмосфері 6 жовтня 1918 р. На урочистостях був присутній П. Скоропадський, який виголосив грамоту про заснування університету та промову в присутності 2 тис. студентів нового навчального закладу, урядовців, професорів та громадських і культурних діячів. Лейтмотивом виступу гетьмана були слова про майбутнє вищої школи, яка має зробити загальноукраїнським культурним надбанням «все велике, що зроблено вченими мужами як у Західній Європі, так і в Росії». Окресливши перспективи на майбутнє, П. Скоропадський зауважив, що «тільки на основах науки, основах державності та принципі індивідуальної свободи — можливий соціальний поступ людськості»335.
В атмосфері справжнього національного свята відбулося і відкриття Українського державного університету в Кам’янці-Подільському 22 жовтня 1918 р. Ректором цього навчального закладу було призначено І. Огієнка, а викладацький склад сформовано з педагогів та вчених із різних куточків України: В. Біднов, М. Федоров (Катеринослав), І. Любарський, М. Васильківський, П. Клименко (Київ), К. Широцький (Петербург), М. Плевако, М. Столяров (Харків), П. Клепацький, П. Бучинський (Одеса) та ін.336.
Поряд із відкриттям українських державних університетів гетьманський уряд також сприяв заснуванню та діяльності освітніх закладів для національних меншин. При Кам’янець-Подільському українському державному університеті було відкрито кафедри польської та єврейської літератури. Дев’ятого червня в Києві урочисто відкрито Єврейський народний університет — перший вищий єврейський навчальний заклад на території колишньої Російської імперії. Його ректором обрано відомого єврейського громадсько-політичного діяча М. Зільберфарба. Навчання відбувалося на трьох факультетах: природничо-математичному, гуманітарному та єврейських знань337.
На початку літа 1918 р. комісія на чолі з В. Вернадським розпочала процес заснування найвищої наукової інституції в Україні — Української академії наук (УАН). Першим етапом стала робота комісії з підготовки законопроекту про заснування Академії наук у Києві, до складу якої були запрошені відомі українські вчені. Двадцять шостого липня 1918 р. уряд ухвалив закон про асигнування 200 000 крб на початкові видатки з організації УАН338. Заснування УАН, за словами міністра освіти М. Василенка, мало надзвичайну вагу і було «національною потребою», оскільки як у самій Україні, так і поза її межами було чимало людей, які «скептично й з насмішкою відносяться до українського руху та відродження, не мають віри в життєві сили українського народу, не вважають можливим розвиток української мови і науки». Академік В. Вернадський, окреслюючи мету очолюваної ним комісії, наголошував, що УАН за своїм складом і організацією повинна відповідати високим вимогам всесвітньої спілки академій і «опріч своєї всесвітньої ваги задовольняти важливі національні, державні й місцеві життєві вимоги»339.
Результатом тримісячної роботи комісії (09.07—17.09.1918) став закон Ради Міністрів Української Держави, затверджений гетьманом П. Скоропадським 14 листопада 1918 р., яким були ухвалені статут і штати Української академії наук у м. Києві та штати її установ340. Згідно з опублікованим 26 листопада 1918 р. статутом УАН, найвищої наукової національної установи на Україні, її мета
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років», після закриття браузера.