Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я розвернувся і вийшов на вулицю. Слухати її маячню більше не хотів. Я сів в машину і поїхав до кладовища. Взявши по дорозі букет орхідей, маминих любимих, поклав на могилу. Дивлячись на її усміхнене обличчя на портреті, кілька сльозинок самі покотилися. Я провів рукою по ньому.
— Дякую, тобі мамуся за все. Ти пожертвувала собою заради мого майбутнього. Я не підведу тебе і проживу життя так, щоб ти пишалася мною там. А ще я зустрів чудову дівчину, вона тобі сподобалася б. Я її кохаю і хочу, щоб в майбутньому вона стала моєю дружиною.
Постоявши ще кілька хвилин, поїхав додому.
Батько так і не подзвонив привітати мене з днем народження. Він і раніше був скупим на слова, максимум, що міг з себе вичавити це "Вітаю, Алексе". Не думав, що настільки я став йому не потрібним.
Під’їхав до квартири досить пізно, втомлений і голодний. Зайшов, зняв одяг і відразу пішов на кухню готувати їсти.
— Сюрприз! З днем народження Алексе, - співали мені Марія Романівна з Мел.
Я зрадів, як мала дитина, моя задоволена усмішка не сходила з мого обличчя.
— Дякую, вам. А я вже подумав, що всі про мене забули.
— Алексе, ти для мене як син, поки я живу завжди буду пам'ятати.
Вона підійшла і обняла мене зі сльозами в очах.
— Ми тебе вже зачекалися з твоєю дівчиною. Набалакалися вдосталь, поки Мел готувала для тебе святкову вечерю. Вона чудова дівчина, в таку неможливо не закохатися. Бережіть один одного. Я піду діти не хочу заважати вашій романтиці.
— Що ви, залишайтеся з нами на вечерю. - Ми разом з Мел сказали одночасно.
— Алексе, я вже визвала таксі, поки ти в коридорі роздягався. Вам потрібно побути вдвох, Мелані так старалася.
— Це тобі! - Марія Романівна простягнула мені коробочку з подарунком.
— Дякую, але найбільший подарунок для мене, це ви з Мел.
Вона направилася на вихід.
— Меланія, було приємно з тобою познайомитися. Надіюся ще побачимось.
— Мені теж, щасти вам!
Няня обняла нас на прощання. Як тільки зачинилися двері за Марією Романівною, я накинувся з поцілунками на кохану. Цілував довго і пристрасно.
— Мел, я такий щасливий, але як ти дізналася? Не пригадую, щоб тобі говорив про свій день народження.
— Неважливо. Я так розумію сюрприз тобі сподобався. Ходімо, це ще не все. У вітальні на мене чекав святковий стіл з свічками.
— Це тобі Алексе.
Вона підвела мене до картини і відкрила її. На портреті був намальований я, біля того самого озера де ми вперше поцілувалися.
— Мел, це ти так красиво намалювала?
В мене не було слів, самі емоції переповнювали. Вона настільки майстерно передала кожну мою рисочку на обличчі.
— Це моє хобі, я люблю малювати з дитинства. А це зменшена копія нас.
Вона простягнула мені медальйон з маленькими портретами всередині.
— Можливо, це надто банально, для хлопця в якого все є.
— Мел, ти неймовірна, він завжди буде зі мною.
Я накинувся пожадливим поцілунком на її губи.
— Алексе, вечеря чекає.
Мел дивилася на мене з таким обожнюванням, лагідно погладжуючи моє обличчя. Сівши до столу я насолоджувався їжею.
— Дуже смачно. Мені неймовірно повезло з тобою. Виявляється в тебе стільки неймовірних талантів.
— Я рада, що тобі сподобалося.
Я встав і підійшов до Мелані. Вона піднялася і обняла мене.
— Це найкраще моє день народження. Я кохаю тебе!
— Алексе, я теж тебе сильно кохаю!
Ми злилися в шаленому поцілунку. Я спрагло цілував її губи, шию, груди опускаючи плаття до низу.
— Моя солодка дівчинка, як же я сумував за тобою ці дні. Мел, ти залишися в мене?
— Сьогодні все для тебе, коханий. Не можу я тебе залишити в такий день.
Я щасливий підхопив її на руки і поніс в душ з собою.
— Алексе, я ще не встигла десерт подати.
— Мій найсолодший і жаданий десерт - це ти.
За мить, ми стояли оголені під струменями теплої води. Я ніжно намилював її тіло. По здиблених вершках стікали струмені води. Нахилившись, своїми губами я збирав каплі води з соковитих сосків, пестячи язиком їх. Ми кохалися з голодною пристрастю, віддаючися на повну нашим почуттям...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.