Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

«Не хочеш. Авжеж!»

Морл завмер.

Погладжуючи пальцями чорне волосся, дівчина раптом й сама завмерла.

«Та хто ж ти такий?»

Піднявши на нього очі, Арел судомно схопила повітря.

«Чому ж все раптом змінилося? О могутній Золотий Дух!"

Важкий камінь з грудей кудись зник, а тілом розлилося тепло. Усміхнувшись, дівчина торкнулася вустами до його вуст. Морл схаменувшись, відповів.

З кожною миттю поцілунки ставали більш сміливіші. Божевільні.

Золота корона з накидкою зісковзнули з голови дівчини. Незабаром і синя вишита золотом сукня впала на підлогу до ніг. Піднявши на руки, Морл відніс її на ліжко з балдахіном.

Молодий король важко дихав, поїдаючи її очима. Воістину, це було найчарівніше створіння. Або сама богиня, що удостоїла його візиту. 

Морл дивився на красуню, яка лежала на м'якій перині, і ніжно посміхалася йому. Зігнувши руки, хлопець нагнувся, доторкнувшись до її губ. Арел обвивши його шию руками, відповіла поцілунком.

Морл ще ніколи не почувався настільки щасливим. Ця дівчина, ця неземна красуня ніби була знайома йому давно. Вона була йому рідною.  Йому не хотілося відпускати її ні на мить. Він думав, що, якщо вона піде, він не зможе більше жити.

- Арела! - Морл здригнувся, провівши пальцем по її щоці.

Вона йому весело підморгнула запустивши пальці у сплутане чорне волосся. По тілу хлопця пробігли сироти. Від цього дотику захотілося відскочити убік. Липкі щупальця страху стиснули горло. «Тікати! – набатом бив страх. – Тікай!»

- Не бійся. Я не розкрию жодної твоєї таємниці. - ласкаво посміхнулася вона, провівши долонею по щоці; і на диво це одразу розвіяло напругу. – Ми однієї з тобою крові.

Морл полегшено посміхнувся і поцілував її в зап'ястя, передпліччя, плечі. Він дивився на неї з таким обожнюванням.

- Морл, що ж я накоїла…

- Ти, щось сказала? - хлопець був занадто захоплений, тому не почув.

Дівчина посміхнулася, підставляючи  губи для поцілунку. І він нестримно цілував їх, обличчя, шию. Йому здавалося, що він може впливати на долі людей, але опинившись в її обіймах хлопець зрозумів, що не має влади навіть над собою.

Важкий подих вирвався з її губ, і серце в грудях шалено застукало.  Хлопець відчув, як щось обпалює все його нутро.

Ні! Її він ні за які багатства не віддасть!

На вулиці вже була глибока ніч. Морл геть забув про гостей і про корону, що здавлювала голову, немов терновий вінок. Уперше за майже дев'ять років він був собою. І світ знову почав наповнюватися теплими фарбами.

"Що ж зі мною відбувається? - подумав він, лежачи на животі, і стискаючи в руці простирадло, що збилося. - О, Великі боги, як же так? Я її люблю..."

 Його погляд був абсолютно відчуженим, але на губах застигла щаслива посмішка. Переводячи подих, молодий король відчув, як вона доторкнулася пальцями до його спини.

- У тебе все добре? - тихо запитала Арел.

- Я не можу описати! - глибоко зітхнув Морл, повернувшись на бік, щоб бачити її обличчя. - А в тебе?

- Добре. - на її обличчі вмить з'явилася збентежена усмішка. Прикриваючи груди ковдрою, Арел сіла. - Ви не подумайте про мене погано. Не вважайте мене зовсім невихованою. Я не повинна була…

Морл сів, обхопивши рукою за талію.

- Ні! Я вважаю, що ти найчарівніше створіння, що колись бачив! Я не знаю, що це…. Мені здається, що я закохався! Ось так, з першого погляду! - Морл зарився обличчям у її м'яке волосся, вдихаючи приємний аромат. - Арел, до чого ж ти прекрасна! Я ще не бачив нікого милішого за тебе!

Дівчина посміхнулася, відпустивши край ковдри, і вона впала їй на ноги.  Наступної секунди вона задихнулася від його поцілунку.  У ньому було стільки ніжності.

«У який же момент усе змінилося?»

Коли вона доторкнулася губами до кінчиків його вух, він тихо застогнав. Вуха завжди були його слабким місцем. Перекинувши її на подушку Морл, знову став пристрасно покривати поцілунками оголене тіло. Йому хотілося, щоб це тривало до нескінченності.