Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Покажи своє обличчя.

- Це наказ? - у голосі дівчини почулися нотки іронії.

- Швидше прохання. – Морл мовчки насварив себе за хвилювання. По тілу пройшли сироти.

Як із під землі з’явився придворний із тацею, на якій стояв один лише келих із вином. Взявши келих, Арел зробила невеликий ковток. Передавши його Морлу, дівчина потягнулася до своєї маски.

Хлопець на мить втратив дар мови. Щоб оговтатися, він зробив ковток із того ж келиха. Красивішої дівчини він ще ніколи не бачив.

- Може, мені надіти маску? - побачивши його сум'яття, поцікавилася Арел.

  - Ні! Ну, що ви! - Морл не міг відвести погляду від її обличчя. - У вас дуже красиві очі!

- Дякую! - усміхнулася дівчина. - Мені б дуже хотілося оглянути замок! Він такий великий!

- Я із задоволенням покажу вам його! - сум'яття, нарешті, зникло з обличчя короля.

Вони спустилися сходами на поверх нижче.

- Вибачте! Я чула, війна триватиме ще довго...

- Не переживайте! У мене все під контролем!

- А як же Тріщина? Ви не збираєтеся її закривати? - поцікавилася Арел, не зупиняючись.

- Ні! Я знаю, як її контролювати.

Дівчина відвела від нього погляд, прикусивши нижню губу.

"Знає він. Подивимося, чим це закінчиться"

- І як ви збираєтеся це робити? Адже це дуже небезпечно!

- Повірте, я знаю, що роблю! - Морл не любив, коли хтось ліз у його справи, але сказати це зараз язик не повертався. 

- Можна дати вам пораду? – спитала вона. Морл кивнув. - У ваших руках  страшна сила, довго ви не зможете її утримувати! Мені стає страшно, коли я уявляю, що може зробити Тріщина. Скористайтеся тим, що у вас є! Закрийте її! - кажучи це, Арел повертала вправо, туди, де вели сходи на третій поверх.

- Я закрию! Але не зараз! - відповів Морл, кліпнувши. У нього перед очима раптом усе поплило.

- З вами все добре? - поцікавилася дівчина, почувши його прискорене дихання.

- Усе... добре. - відмахнувся Морл, але наступної секунди його ледь не кинуло вбік.

Молодий король зупинився, притримуючись об стіну.

- Усі ці турботи геть вибили вас із сил! Вам потрібно відпочити! Випити води! - дівчина підійшла до нього і схвильовано поклала руку йому на плече.

- Вибачте! Справді зі мною сьогодні щось не те!

Морл помітив, що вони на поверсі, де розташована його спальня, тільки зараз. Якщо вже так співпало, можна було туди зазирнути: попити води й трохи перепочити. Ноги дерев’яніли.

Відкривши ключем двері, Морл пропустив дівчину всередину, і сам зайшов слідом. Арел окинула кімнату поглядом, шукаючи заповітний посох. Але його ніде не було. 

Доторкнувшись плечем до стіни, Морл закрив очі долонею. У нього знову запаморочилося голова.

Криво посміхнувшись, дівчина підійшла до столу, де стояв графин із водою. У своїй привабливості вона не сумнівалася. Трохи магії у вині просто прискорило події.

Морл, тримаючи одну руку біля скроні, другою взяв у неї келих. Осушивши його за раз, він важко задихав, відчувши, що йому стало жарко.  Хлопець навіть не помітив, як його ліва рука знайшла ключ у замку і повернула його, замкнувши двері.

- Із вами точно все добре? - поцікавилася дівчина, дивлячись, як зіниця заповнює райдужку.

- Усе нормально! Зараз пройде! - Морл прибрав руку від обличчя і подивився на неї. У горлі стояв клубок, що не давав йому нормально вдихнути. Поривчасто дихаючи, Морл зробив кілька кроків, дивлячись кудись у простір.

"Що я роблю?! - гарячково думав він. Зірвавши з себе жабо, він кинув його на стілець, де вже лежав камзол. Жар обпалив груди й живіт, змусивши його зробити крок назад. - Ні!" - тіло не слухалося відданих наказів.

Арел майже впритул підійшла до нього, змусивши підняти на неї очі. Його погляд блукав по її відкритих плечах і шиї. Близькість її губ позбавляла залишків розуму.

Стиснувши передпліччя дівчини, Морл притягнув її до себе. Арел сіпнулася, спробувавши звільнитися, але через кілька секунд її руки опустилися. Заплющивши очі, дівчина дозволила покривати її губи поцілунками.

По щоці скотилася маленька сльоза. Від кожного його дотику до неї наче притискали розпечене вугілля. Все, що було у нього: руки, губи, очі… Це все належало вбивці. Чудовиську, що ховався під милим личком.

Треба було потерпіти. Коли він втратить голову з нього можна буде мотузки вити.

Зібравшись, дівчина викинула з голови бунтівні думки. Усередині все затремтіло. Руки змерзли, а груди здавило щось важке. Вона почала задихатися.

- Ти мене боїшся? – прошепотів Морл, вглядаючись у сині очі.

Дівчина хитнула головою, хоча усе її єство хотіло втекти звідси.

- Я не хочу завдати тобі болю. Я не…

Пирхнувши, Арел підняла руку, та запустила пальці у волосся.