read-books.club » Сучасна проза » Місто дівчат 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто дівчат"

210
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Місто дівчат" автора Елізабет Гілберт. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 44 45 46 ... 124
Перейти на сторінку:
гарно це вдавалося. Ти з такою силою їх шматувала, що вони так ніколи й не збиралися докупи, аж поки не приходила інша жінка й не згрібала їх у свій кулак. Така собі послуга людству, скажу тобі. Я знаю, Вівіан, що ця жінка схожа на лялечку, але не варто її недооцінювати. Її треба поважати. Май на увазі: під її стильним вбранням ховається залізний хребет.

— Ти занадто мені лестиш, Біллі, — сказала Една, але усмішка її знову свідчила про інше: «Так, сер, ви маєте цілковиту рацію».

За кілька тижнів Една прийшла до мене на примірку. Я пошила їй сукню для фінальної сцени. Една хотіла щось неперевершене, і я її послухала. «Поший мені сукню, до якої я муситиму дорости», — ось яку вказівку вона мені дала.

І пробач, що я отак вихваляюсь, але я її дотримала.

Я пошила вечірню сукню з двох шарів зелено-блакитного шовкового креп-суфле й оздобила її сіточкою зі стразів. (Рулон шовку я знайшла у Ловцкі, витративши на нього майже всі свої заощадження.) З кожним порухом сукня мерехтіла, але не так, що аж очі сліпило, а дуже м’яко — наче світло, що відображається на воді. Шовк облягав фігуру, але не надто тісно (зрештою, Едні вже було за п’ятдесят), а з правого боку я зробила розріз, щоб вона могла танцювати. Една мала виглядати у цьому вбранні мов королева фей, яка вирушає на вечірку.

Едні сукня дуже сподобалася — вона крутилася перед дзеркалом, намагаючись упіймати кожен зблиск.

— Диви-но, Вівіан, я в цій сукні виглядаю така висока, хоч і гадки не маю, як тобі це вдалося. А той блакитний колір так відсвіжує і молодить. Я боялась, що ти одягнеш мене в чорне і я виглядатиму так, ніби мене от-от забальзамують. Ох, не можу дочекатись, коли покажу цю сукню Біллі. Він найкраще з усіх знайомих мені чоловіків знається на жіночій моді. Вона точно сподобається йому так само, як мені. Скажу тобі одну річ про твого дядька, Вівіан. Біллі Б’юелл — це той рідкісний чоловік, який запевняє, що любить жінок, і який насправді їх любить.

— А Селія каже, що він бабій, — мовила я.

— Ну ясно, що бабій, серденько. Усі справжні красені такі. Хоча Біллі особливий. Розумієш, на світі мільйон бабіїв, але мало хто з них любить жіноче товариство, якщо не йдеться про очевидні насолоди. Чоловік, який завойовує всіх жінок, але не цінує жодної? Отакого треба уникати. А от Біллі щиро любить жінок — байдуже, підкорив він їх чи ні. Ми з ним завжди чудесно проводимо час. Розмовляти зі мною про моду йому подобається точно так само, як намагатися мене спокусити. А ще він пише блискучі діалоги для жінок, які більшості чоловіків не під силу. Чоловікам-драматургам не часто вдається створити образ жінки, яка на сцені не тільки спокушатиме, плакатиме чи зображатиме вірність своєму чоловікові — це ж страшенно нудно.

— Олів каже, що він ненадійний.

— Вона помиляється. Біллі можна довіряти. Він завжди такий, як він є. Олів просто не подобається, який він.

— А який?

Една замислилась.

— Вільний, — врешті сказала вона. — Таких людей не часто зустрінеш у житті, Вівіан. Він чинить так, як йому хочеться, і мені приємно це бачити. Олів від природи людина правил — і дякувати Богу, бо інакше тут усе б розлетілося, — тому вона з підозрою ставиться до всіх, хто вільний. А я, навпаки, люблю перебувати в товаристві вільних. Вони мене надихають. Крім того, Біллі має ще одну чарівну особливість — він такий вродливий! Я обожнюю вродливих чоловіків, Вівіан. Гадаю, ти це вже сама зрозуміла. Навіть просто перебувати в одній кімнаті з таким красенем дуже приємно. Але стережися його шарму! Якщо він колись вирішить тебе вполювати — усе, тобі кінець.

Мені стало цікаво, чи дядько Біллі колись «вирішував уполювати» Едну, але із ввічливості я не розпитувала її про це. Однак мені вистачало сміливості поцікавитися: «А тітка Пеґ і дядько Біллі… вони…».

Я навіть не знала, як краще завершити своє питання, проте Една відразу зрозуміла, у чому річ.

— Тебе цікавить, що в них за стосунки? — усміхнулася вона. — Можу сказати тобі тільки одне: вони справді кохають одне одного. І завжди кохали. Обоє розумні, обоє мають прекрасне почуття гумору. Коли були молодші, то весь час підштовхували одне одного вперед. Той, хто непосвячений у їхню фірмову манеру спілкування, скаже, напевно, що їхні дотепи надто гострі — аж страшно додавати до такої розмови свої п’ять копійок. Однак Біллі обожнює Пеґ, і так було завжди. Та коли йдеться про такого чоловіка як Біллі Б’юелл, зберігати вірність одній-єдиній жінці означає надто вже обмежити себе, хоч його серце належать тільки їй. До того ж вони дуже люблять працювати разом. Скоро ти сама це побачиш. Проблема тільки в тому, що Біллі — майстер створювати хаос, а я не впевнена, чи Пеґ іще той хаос не набрид. Тепер вона цінує відданість більше, аніж веселощі.

 — Але вони досі одружені? — запитала я.

Я, звісно, мала на увазі, чи вони досі сплять разом.

— Одружені в чиєму розумінні? — перепитала Една, склавши руки на грудях і нахиливши голову. А коли я нічого не відповіла, знову усміхнулася і сказала: — Тут є певні нюанси, моя дорогенька. З віком ти переконаєшся, що цілий світ — то самі нюанси. Не хочеться тебе розчаровувати, але краще я скажу тобі вже: більшість шлюбів — це ані рай, ані пекло, а таке собі чистилище. Та попри все, кохання треба поважати, а Біллі й Пеґ по-справжньому кохають одне одного. А тепер, сонечко, якщо ти зможеш переробити цей пояс так, щоб він не стискав мені ребра щоразу, як я піднімаю руки, я буду до смерті тобі вдячна.

Зважаючи на те, що репутація Едни мала вивести спектакль на вищий рівень, дядько Біллі твердо вірив, що й усі інші складові вистави мусили відповідати зірковій акторці («Театр “Лілея” щойно отримав папери, які підтверджують його родовід», — ось як він описав цю ситуацію. — Це буде собаче шоу зовсім іншого класу, малята».) Те, що ми створювали для «Міста дівчат», наполягав він, мусило бути у сто разів ліпше за все, що ми робили досі А враховуючи, щó саме ми створювали досі, завдання було, звісно, не з легких.

Дядько Біллі висидів кілька постановок «Танцюй до упаду, Джекі!» і навіть не намагався приховати зневаги до нашої тодішньої трупи.

— То все непотріб, серденько, — сказав він тітці Пеґ.

— Не підлизуйся, —

1 ... 44 45 46 ... 124
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто дівчат», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто дівчат"