Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

        - Просто, якщо раптом, пообіцяй мені. - Вона благала, а я не міг. Що б там не сталося, але я швидше піду під кулі сам, але вона буде жити.

        - Не буду, бо ти повернешся і будеш сама любити Олесю, - вона видихнула і вже прийняла свою поразку переді мною.

        - Я знайшов! Данило, скажи їй, що ми їдемо! - сказав Артем поруч з комп’ютером. Його очі горіли, тепер, коли у нас є точні координати ми витягнемо її.

        - Рисеня, ми з Артемом витягнемо тебе, навіть якщо одному із нас доведеться загинути там. Ти чуєш мене? Я кохаю тебе. - Я хотів чути її голос і далі, але я знав, що вона буде відмовляти мене від того, щоб врятувати її, тому я завершив розмову першим.

        Ми переглягнулись з Артемом і частинка того тягару, який був у мене на плечах - спав. Вона жива і з нею поки все гаразд, але поки я не побачу її на власні очі - не зможу спокійно жити. Сівши в автомобіль, ми рушили за Ланою.

        - Ми витягнемо її, у мене є план, тільки довіряй мені. - Артем сидів на пасажирському сидінні, чітко контролюючи дорогу.

        - Що в тебе за план? Викладай всі карти. - Я стискав руль в очікуванні на прибуття, педаль газу я витискав майже на повну, мені було плювати скільки разів я перевищив швидкість.

        - Коли ми знайдемо їх, дозволь я вийду і буду вести переговори. Тримай його на пушці, хто як не ми знаємо, на що здатен цей козел. Нам потрібно витягнути її живою, я бачу наскільки тобі це важливо, тому, ти будеш стояти, а я виступлю в ролі жертви.

Друзі, буду дуже вдячна за вашу підписку, адже знаю, що багато вас не підписані на мене. Також прошу вас давати, якийсь фітбек на нові розділи, адже я навіть не знаю чи подобається вам, те що ви прочитали. Заздалегідь дякую вам, цілую, ваша Талі!