Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава"

ГЛАВА 16

Софія.

Вранці я прокинулася, і думала, що вчора то був сон, але коли поряд був Олі, зрозуміла, що ні, він сидів і дивився на мене, і спитала:

- Що?

- Ти б це зачинялася зсередини Соф.. ну про всяк випадок ...

- а то що??

- А ти он глянь.

І я подивилася, на столику біля вікна стояв букет троянд і сніданок.

- Хто заходив?

- Дівчина, мене не побачила, був би це твій женішок, я б його сюди не пустив.

- Хм ... зазвичай я закриваюся, і він це знає і тому вранці до мене не заходить Олі, але мабуть вчора була, занадто не в собі і забула.

- Тобі пощастило, що я поряд був...

- Так, і погано що я не чула, як вона зайшла.

- Ну, знаєш, Соф, ти була занадто втомлена, тобі був потрібен відпочинок, і відновити свої сили.

- Так, ти маєш рацію Олі ...

- ну ось ... а, тепер давай піднімай свій симпатичний зад і дуй у ванну у пристойний вигляд себе приведи, а то виглядаєш ти не дуже якщо чесно, потім поїси, і потім поговоримо.

- добре..

- молодець відьма

- Тільки Олі?

- Чого?

- Не здумай на кухню йти і шерстити в холодильнику ... а то я тебе знаю ...

- ай, Соф.. з цим моралі ти вже трохи запізнилася ...

- Що???

- Так-так я вже там був, поки ти спала...

- о Боже!!!

- це не допоможе..

- Ти моє покарання ОЛІМП!

- не я, а твій інквізитор, я так лише квіточки.

- Ну ти і квіточка млинець!

І я просто зітхнула, зробила, як він казав, підвелася і в душ. Що ж я рада, що в мене є Олі, він, звичайно, ще та скалка, але без нього я не можу. Після душу та сніданку я в білизні пішла до шафи, вирішуючи, що вдягнути і тут підійшов котик:

- І що думаєш одягти?

- не знаю, ти ж бачиш він круглу суму вивалив на цей шикарний гардероб для мене.

- Хм ... це так.

- Ну, ось і вибирай!

- Ну, ось зараз одягну щось просте, наприклад ось це!!

- Ну, давай ..

І я дістала синю сукню, до колін, пряму на замку, але з декольте, туфлі на платформі, волосся в пучок, темний макіяж і я готова.

- Ну, що пішли твого нареченого шокувати мною?

- пішли Олі.

– я вже це уявляю!

- а я ні…

І ми пішли вниз. По дорозі, я швидко занесла тацю на кухню, і ми з Олі разом пішли до кабінету Стаса. Побачивши нас, він би в шоці, я сіла на диван Олі мені на коліна і Стас почав:

- що це?

- не ЩО, а ХТО! І це мій кіт Стас, і він буде тепер зі мною!

- не знав що у тебе таке є.

- у багатьох відьом є свій кіт фамільяр, він просто був у Агнес тимчасово ... поки я тут освоювалась

- добре, я не проти, нехай буде з тобою, тільки дивися за ним, обидва. Щоб, не вештався по дому без нагляду, і не робив капості!

І тут Олі:

- Бачила, він уже вказує тобі і МЕНІ!

- тихіше Олі.

І я відповіла:

- добре Стасе, я за ним дивитися, а тепер, якщо ти не проти, тоді, я піду в бібліотеку, і ще?

- Що дорога?

- я хочу після завтра з батьком побачитися.

- Звичайно, але відвезе тебе Костя.

- це не обов'язково..

- це мій наказ Софія.

- ай, гаразд!

- от і славно…. І ще?

- Що?

- пробач дорога, але наша запланована поїздка до Парижа скасовується ... у мене невідкладні справи ...

- шкода, але нічого, я все розумію.

- радий це чути…

- Що ж, тоді я пішла.

- Іди ... побачимося пізніше Софія.

- звичайно Стас.

І я встала і, взявши Олі на руки пішла, у коридорі він сказав:

- І довго ти це терпітимеш?

- Що?

- Все це Соф!

- не знаю Олі...

- я б на твоєму місці не став...

- Олі ти не на моєму місці!

- Так перетвори мене назад, і цей хер отримає в морду за образу моєї відьми!

- Олі прошу.

- знаєш сам у шоці що це скажу, але твій інквізитор по цій частині навіть краще буде.

- Та вже Олі, ти і, правда, не в собі.

І далі ми, мовчки, пішли до бібліотеки, там я відпустила його і пішла та сіла за стіл, він підійшов сів поруч і сказав:

- Ну і?

- Що?

- Що надумала, те?

- нічого.

- Так Софія дуру не клей, я тебе як облуплену знаю, так що давай викладай свій підступний план.

- ай, гаразд!!

- Ну??

- Та я ось думаю, з батьком своїм раніше побачиться, чим думала, у мене ж тепер усі вихідні зведені.

- хм..ну в принципі, так..і?

- я думаю, сьогодні буде якраз…

- прямо зараз?

- на так…

- тоді давай….

- я дзвоню?

- Давай.

І тільки я хотіла дзвонити, як пройшло повідомлення, номер не знайомий, я вирішила прочитати мало хто, і читаю, а там:

- Привіт моя солодка, зухвала і злюка відьмочка ... як ти? Сподіваюся, сумуєш бо я ТАК. І дуже хочу тебе побачити, обійняти і знову поцілувати і так щоб ти забула про все на світі

Твою ж мати!!

- Соф?

- просто ненавиджу!!

- що він?

- ВІН!!

- І що хоче?

- поки не знаю..

- Так напиши і дізнайся!! Чи мені це зробити?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍