Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Хлопець встає та іде до виходу .

- Я бачу як тобі важко , як погано ... Зрозумій , Адаму так само . І він вибрав не правильний спосіб, щоб все змінити ...- вже на порозі каже Марк і важко видихнувши виходить .

Закриваю двері за хлопцем і просто сповзаю вниз по холодній стіні ...Дідько, ні ... 
Я ж тільки перестала плакати через нього .Навіщо знову ?
Чому знову він увірвався в моє життя ?Мозок говорить - не треба , не впускай , а серце навпаки ...
І що робити я не знаю ...

Сиджу на підлозі , а по щоках , наче струмки , ллються сльози . Мені боляче , мені сумно , образливо ... Я серджуся . 
На Адама , на Марка ...на себе .Краще б Марк не приїжджав , не говорив нічого...

Так і сиджу , поринаючи у своїх думках . Аж поки не відкриваються вхідні двері , і у квартиру , сміючись заходить Іра .
Схоже , вечеря вдалася .

- Боже , мила . Що з тобою ?- подруга відразу присідає біля мене .
- Все нормально.
- Ага , я ж сліпа . Що сталося поки мене не було ?
- Нічого особливого ... Просто жалію себе ...- відповідаю , витираючи  сльози , що стікають .
- Все , все . Досить. ... Ідемо пити чай .

Подруга допомагає мені піднятися і веде на кухню . Усаджує на стілець , вмикає чайник і сідає навпроти .
По очах бачу що Іра радісна . Ледве сидить від щастя ...

- Як пройшла вечеря ?- питаю те , про що подруга благає поглядом .
- Просто бомбезно. Це був ідеальний вечір .- видає на одному диханні вона .
- Тобто , Даня зрадів що ти сама прийшла .?
- Він зустрів мене з посмішкою . Та й взагалі так гарно до мене ставився ... Ми говорили багато, він проявляв турботу , увагу ...
- Я дуже рада.

Насправді , я хотіла обговорити як подруга так швидко забула все що сталося недавно . І чи впевнена в тому що хоче продовжувати спілкування з цим хлопцем , але зараз я просто не в тому стані .

- Слухай , Даня натякнув , щоб я поговорила з тобою щодо співпраці з ним .

Не думала що він заговорить про це . Та ще й з Ірою. Я йому відмовила і не бачу сенсу далі про це говорити .

- У мене є робота .
Кажу , а сама розумію,  що роботи у мене майже нема .

- Може ти вже розкажеш чому я знайшла тебе в такому стані ?- спокійно , і навіть лагідно питає подруга .
- Нема чого розповідати ...
-  Ти говорила з Орловим ?- обережно продовжує дівчина .
-  Це не можна назвати розмовою ...
В моїх очах з'являються сльози .

- Як же він глибоко засів у твоє серденько ...
Каже Іра і міцно обіймає мене.

Глибоко ...вона навіть не уявляє як глибоко ...

      ***

Новий робочий день почався з того , що мене покликала до себе Олена Григорівна.
Я йшла в її кабінет і перебирала в голові яка ж може бути причина .

Чесно кажучи, відколи я тут працюю не було жодного разу , щоб мене викликала до себе старша . І мені було трохи лячно .

Постукавши у двері , я зайшла в середину . Та за робочим столом , у високому кріслі сиділа не Олена Григорівна, мене свердлила поглядом Діана Валеріївна Костіна .

- Ну , що ж ти застигла ? Заходь , сідай .- усміхнулася дівчина .

На її обличчі не було жодної емоції. 
Я не могла зрозуміти про що вона думає дивлячись на мене . А вона точно думала , тому що такого прискіпливого погляду я давно не відчувала .

На мить я навіть подумала що вона дізналася про нас з Адамом , але швидко відкинула ці думки .

- Добрий день. Я можу бути чимось корисна ?- спитала я , сідаючи навпроти .
- Корисна ..?- протягуючи хмикнула Діана .
І я кивнула .

- Можеш .
- Буду рада допомогти .
- Я хочу, щоб ти провела ніч з моїм нареченим .

Здається , в цей момент в мене очі полізли на лоба .
Що ???
Моя реакція розсмішила дівчину , і її бездоганне обличчя прикрасила білосніжна посмішка .

- То ти згодна ..?