Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Емма

Так хочеться забути про все і поцілувати його зараз ... Я все ще пам'ятаю на смак його губи ...

Навколо темно і він так близько . 
Його губи майже торкаються мого вуха , його подих викликає мурашки по всьому тілу . 
Ноги підкошуються і я відчуваю збудження чоловіка . А про те , що робиться зі мною , я взагалі мовчу ...

Стараюся взяти себе в руки і включити мозок , та поки що мої думки тільки про його руки , які обвивають талію , а сильні чоловічі долоні стискають  тіло. Шкірою проноситься жар.

- Я не боюся . - промовляю з упевненістю. Навіть не знаю звідки взялася в моєму голосі .

І роблю крок у бік, вириваючись з таких гарячих обіймів .І стає холодно.

Так холодно , як в той ранок ...в чужому номері ...в чужому одязі .І все встає на свої місця.
Адам разом з Діаною . 
Я ...починаю нове життя .
Так правильно . І зрозуміло.

- Емма, я ...- в кроці від мене чую його голос .
І в кабінці включається світло .

Ми стикаємося поглядами й мені ніяково від того вогню , який я бачу . Наче мене кинули в пекло .
В цей момент відкриваються стулки ліфта і перша , кого я бачу , Діана Костіна .

Дівчина мене навіть не помічає . Принаймні , мені так здається.
Влітає в ліфт і обіймає свого нареченого . 
Хочеться усміхнутися від дурості ситуації , та я просто виходжу в хол , залишаючи цю парочку наодинці .

- Емма, ти як ?- до мене підходить Сергій .
- Нормально . Мені треба вийти на свіже повітря.

Хлопець киває і за руку виводить мене на вулицю .

Холодне вечірнє повітря дає змогу нормально дихати , і я прикриваю очі ...

Швидше за все, я не зможу більше тут працювати , і це сумно. Тому що гроші мені зараз знадобляться навіть більше , ніж раніше .

Хоча на вулиці реально холодно і залітають маленькі крапельки дощу , я вирішила піти додому пішки .
Моя голова настільки забита думками... потрібно хоч трохи часу на самоті , та в тиші .

Я не поспішала , не дивилася на людей , які проходили поруч , і навіть не чула шуму навколо . Я була десь далеко , у своєму світі , у своїй голові ... Аж поки мене не зупинили , сильно стискаючи лікоть .

- Куди це йде така красуня ?- шипів високий , коренастий хлопець , тягнучи мене в бік .

І тут я прозріла , що навколо темно ...

Я знаходилася в невеликому скверику , недалеко від нашого під'їзду . 
Зазвичай , ми з Ірою обходимо це місце , тому що тут завжди збираються нетверезі компанії . Вочевидь , я так задумалась , що навіть не помітила , як тут опинилася .

- Відпусти мене !- вирішую відразу дати зрозуміти що я не боюся .

Хоча ноги так трусяться , що ледве стою , а серце заходиться від страху .

- Ха-ха-ха ...відпустити .- ірже від душі хлопець , і я розумію що він точно під чимось .
Наче не п'яний , але точно не в собі .

- Відпусти ! Зараз же ! Я викличу поліцію !- кричу на весь сквер і пробую витягти з сумочки мобільний телефон.

На що цей дурень обертається й обриваючи ремінець  моєї  сумочці , викидує її кудись убік.

- Тепер ідемо , вип'ємо. І тобі стане веселіше .- сміється хлопець.
- Відпусти мене !- кричу щосили ..

І чую чиїсь швидкі , впевнені кроки позаду . Перша думка - Адам .
Не знаю чому я подумала що це він ... Напевно хотілося побачити саме Орлова в такий момент .
Та це був Марк .

- Гей , ти глухий чи що ?! Вона ж сказала що не хоче йти з тобою .!- наче розрізаючи повітря, пролунав грізний чоловічий голос .

- Що ? Ти хто такий , взагалі ?- хіхікаючи питає хлопець .

Він точно був під якимись препаратами . Дивлячись на цього " недопоганця" , в мене навіть весь страх зник .

- Я той , кого тобі краще не злити.- все ще жорстко відповів Марк і підійшов ближче .

- Марк , він не в собі .- спокійно попередила я .

Можливо , цей хлопець і не погана людина , просто не усвідомлює що робить . Та й , якщо бути до кінця чесними , поганого нічого мені не зробив .

- То це твоя краля ?- з сумом спитав мій, так званий , викрадач .
-  Моя .- Марк підходить впритул .

- Ну , вибачте ... Я ж не знав ...- мямлив хлопець , вже відходячи вглиб скверу .

Дивлячись йому вслід , я перевела погляд на мого рятівника , і ми обоє засміялися .

- Злякалася ? - питав Марк підіймаючи з землі мою сумочку .
- Спочатку так .- визнаю.
- Тобто чашку кави я заслужив ?- граючи бровою , спитав хлопець...
- Звичайно ...

       ***

- А що ж ти робив біля мого будинку ? Ти ж тут не випадково опинився?-  питала я , наливаючи Маркові гарячу каву .
- Не випадково .
- Я тебе слухаю .
- Я хотів дізнатися як у тебе справи ...
- Краще й не придумаєш .

Марк підіймає на мене очі,  і я йду на кухню . Не знаю навіщо він прийшов  , але говорити про його друга в мене нема настрою зовсім .

- Як твоя робота ?
- Останнім часом , хочу змінити професію .
-  Все настільки погано ?
- Марк , будь ласка , питай що хотів . Не треба ходити довкола .
- Адам робить велику помилку .- і в мене очі лізуть на лоб .

Ось це він прийшов сказати ?
Навіщо мені це знати ?

- Твій друг не маленький хлопчик, я думаю він розуміє що робить .
- Він погодився на цей шлюб після тої ночі , в готелі . 
- Марк , його ж не змушують !- ппідвищую голос і відходжу якомога далі до вікна .

Блін , так і хочеться стукнути кулаком по столу . 
Бідний хлопчик , Адам ...його насилу хочуть женити на дочці мільйонера . Та ще і я винна в тому , що в нього така важка доля .

- Адам просто хоче тебе забути .
- Чудовий спосіб . Думаю , Діана прекрасно справиться зі своїм завданням . А знаєш , треба і мені якось скористатися цим методом  .
- Емма ...
- Це все про що ти хотів поговорити ?

Я більше не можу стримувати себе , тому вирішую закінчити цю розмову .

- Так ...- з сумом каже Марк .
-  Тоді мені час зайнятися своїми справами .