Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

— Ні, мамо. Вибачте, та я зробив свій вибір, — я сперся на підлокітник. — Та ти вже й так знаєш, та й, напевно, розповіла все. Уже дізналися, хто вона? Чи, може, Софі розповіла? — запитав я й поглянув на сестру.

— Я мовчала, — гмикнула дівчина.

— Я не знаю, хто вона, але більш ніж впевнений, що вона тобі не підходить, — невдоволено промовив батько. — Вистачило того, як вона спілкувалася з твоєю матір’ю.

— А що не так? — усміхнувся я. — Вона не хамила, не тикала...

— Алексе! — прикрикнув чоловік.

— Що? — спокійно запитав я. — Якщо це все, то я піду. Маю цікавіші справи, ніж ту сидіти.

— Ал, але ж вона попросила… — почала сестра, та під моїм поглядом замовкла.

— Сядь, синку. Ми хотіли поговорити про прийом.

— Гаразд. Де логіка? Нас вбити хочуть, а ви прийом влаштовуєте?

— Всі члени ради будуть на прийомі, а також запрошені гості. Ми обговорили це все з мисливцями і стражем. Вони теж там будуть — спостерігатимуть за всім. Можливо, впадемо на слід.

— Не думаю, що з цього щось вийде. Але гаразд, я буду там.

— Так легко погодився? — здивувалась мама.

Я усміхнувся, сестра ж знову гмикнула. Знає, у чому справа.

— Я зіпсую тобі настрій, — промовив батько. — На прийом ти підеш з Сандрою.

Дівчина саме зайшла у вітальню й сіла на диван.

— А що, туди тільки парами пускають? — іронічно запитав я. — Не буду іти із Сандрою.

Дівчина насупилась, але промовчала.

— Тоді приведи ту, що обрав. Поглянемо на неї.

— Вона не товар щоб її оглядати, — спохмурнівши, промовив я.

— Ти впевнений, що вона з тобою не через гроші? — запитала мати.

— Гроші? — я розсміявся. — Вона не бідує. В Іси високооплачувана робота. Хоча я б був не проти, якби вона припинила цим займатись, та мені не вдасться її відмовити.

— Але…

— Досить, мамо, — я піднявся. — Самі заварили це все і втягнули в це Сандру — самі й розбирайтеся. А ми побачимось на прийомі, — я глянув на батька. — Я прийду. З Ісою.

— Ал… — тихо промовила Софі.

— Не боїшся за неї? — запитав батько.

— Це була погроза? — промовив я, ледь стримуючи емоції. — Її цим не налякаєш. А я її захищу.

— Хто ще кого захищати буде… — тихо пробурмотіла сестра.

— Ти ось так просто робиш вибір у її користь?! — обурилась мати. — Та вона кине тебе за першої ж нагоди!

— Не говори, чого не знаєш, мамо… — попередив я її, на вилицях заходили жовна.

— Мам… мені здається, ти трохи неправа. Все ж, ти її не знаєш, — промовила Софі. — От побачитесь на прийомі, тоді і зробиш висновки.

Я вдячно глянув на сестру. Можливо, вони, навіть, подружаться. Сандра сиділа тихо, але ловила кожне слово. Все, на сьогодні вистачить.

— Побачимось на прийомі. На все добре, — промовив я й попрямував на вихід.

— Алексе, зачекай, — кинула сестра й наздогнала мене. — Тобі ж сказали сидіти вдома, — невдоволено прошепотіла вона.

— Відколи ти почала слухати Ісу? — запитав я, відчиняючи двері.

— Я хвилююсь за тебе, братику. Не знаю, про що думає вона, але тобі дійсно краще носа з дому не показувати.

— Тобто мені переховуватись, доки дівчина, яку я кохаю, полює на вбивцю? — невдоволено промовив я. Не хочеться зараз ще й із Софі через це сперечатися.

— В неї робота така, Ал! — обурилася дівчина, сідаючи в машину.

— Я менше від цього не хвилююсь, — буркнув я. — Хлопець я, врешті решт, чи ні? Вона може постраждати так само, як і я.

— Ти нестерпний, Алексе… — зітхнула сестра.

— Іс теж так каже, — усміхнувся я.

— Куди ми хоч їдемо?

— До неї. Карісса мала зустрітися з Ноелем і Джейкобом, але, мені здається, що й Маркса надибає. Хочу переконатися, що він їй нічого не зробить.

— Не знаю, хто це, але в тобі говорить ревність, — промовила сестра.

— Голову йому б скрутив, але Іса сказала, щоб не ліз, — пробурмотів я.

— Переймається за нього?

— Мене недооцінює… але є в цьому щось. Все-таки він вищий демон, ще й наближений до верховних.

— Хм… можливо, вона не така погана, як я думала, — задумливо промовила Софі. — Ти не ображайся, але проти вищого… тобі точно сил не вистачить. І вона тебе обрала? Замість нього?

— Не буду я нічого розповідати, Софі. Це історія Карісси і розповідати її має вона. Тож зближуйся з нею, як хочеш. Тільки не ображай її.

— Та вона сама кого завгодно образить, — ображено пробурмотіла сестра.

— Вона не настільки колюча, якою здається. Зараз зателефоную їй і дізнаюсь, де вона. Можу посперечатись, вона обуриться, але скаже, куди їхати, — усміхнувся я.