Читати книгу - "Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує"

типу І. Але багато з них у кінцевому підсумку стають не завзятими людьми, а покірними представниками типу Х. Що з ними відбувається? Можливо, проблема полягає в нас – дорослих, які керують школами й головують у сім’ях. Якщо ми хочемо забезпечити наших дітей усім необхідним для життя в майбутньому світі праці й, що більш важливо, якщо ми хочемо, щоб вони жили та працювали із задоволенням, – нам треба розімкнути ті лещата, якими Мотивація 2.0 стиснула інститути освіти та батьківства.

На жаль, як і в ситуації з підприємництвом, існує невідповідність між тим, що відомо науці, та тим, що відбувається у школах. Наука знає (і ви теж знаєте, якщо читали розділ 2), що коли ви обіцяєте дошкільнику винагороду за те, що він чи вона намалює малюнок, то ця дитина, швидше за все, таки намалює його, а надалі втратить інтерес малювати.

Все ж усупереч цим доказам і попри те, що світова економіка починає вимагати від індивідів радше не рутинних, а креативних, концептуальних умінь, усе ще надто багато шкіл рухаються у неправильному напрямку. Вони дужче акцентують на рутині, правильних відповідях та усталених стандартах. Батьки так само суцільно обіцяють і роздають винагороди типу «якщо-тоді» – піца за читання книг, «айподи» за відвідування уроків, гроші за високі оцінки у школі. Ми шляхом такого «хабарництва» ведемо учнів до покірності замість того, аби закликати їх до завзяття та креативу.

Ми можемо робити все краще й повинні це зробити. Якщо ми хочемо виховувати дітей типу І у школах і вдома, ми повинні допомогти їм рухатись у напрямку автономії, майстерності й мети. Нижче наведено дев’ять способів-порад, як розпочати цю подорож.

Пройдіть трикомпонентний тест типу І для домашнього завдання

Думаєте, цілі купи домашнього завдання, що аж вивалюються з учнівських портфелів, і справді допомагають їм учитися? Чи, може, вони просто крадуть їхній вільний час заради створення фальшивого відчуття суворості процесу навчання? Шановні вчителі, перш ніж видати чергове «часопожиральне» завдання, пройдіть тест типу І для домашнього завдання – поставте собі три такі запитання:

• Чи пропоную я учням хоч якусь автономію щодо того, як і коли робити це завдання?

• Чи сприяє розвитку майстерності така домашня робота, яка пропонує учневі виконати нове, цікаве завдання (на відміну від механічного відтворення та повторення матеріалу, вивченого під час класних занять)?

• Чи розуміють мої учні мету цього завдання? Тобто чи здатні вони побачити, як їхня додаткова індивідуальна робота вдома робить свій внесок у широкий розвиток усього класу?

Якщо відповідь на будь-яке з цих запитань – «ні», будь ласка, змініть формат завдання. А тепер звернімось до батьків: чи переглядаєте ви умови домашніх завдань вашої дитини, намагаючись контролювати, що саме вони розвивають у ній – покірність чи завзяття? Давайте не будемо марнувати часу наших дітей на безглузді вправи. Лише трішки мислення й докладених зусиль – і ми зможемо перетворити домашнє завдання на домашнє навчання.

Проведіть «день ФедЕкс»

У четвертому розділі ми дізналися, як компанія-розробник програмного забезпечення «Атлассіан» створює для працівників автономію, виділяючи на неї щоквартально лише один день, коли люди можуть працювати над будь-яким проектом, який вони самостійно оберуть та як їм заманеться. Чому б не спробувати зробити таке з вашими учнями чи хоча б із власними дітьми? Виділіть цілий навчальний день (або день сімейного дозвілля) та попросіть дітей виступити з розглядом проблеми, яку треба вирішити, або проекту, який необхідно реалізувати. Заздалегідь допоможіть їм дібрати інструменти, інформацію та витратні матеріали. А далі – нехай працюють. Наступного ранку запитайте в них, коли буде «доставка» результату – хай діти зроблять доповідь про свої відкриття та спостереження перед класом чи сім’єю. Це як шоу «Проект Подіум»[181] – діти самотужки вигадують проекти, а щоденною винагородою є шанс поділитись з іншими тим, що вони створили та вивчили під час розробки проекту.

Спробуйте ЗС-табелі

Надто багато учнів заходять у шкільні двері з єдиною метою в голові: отримати хорошу оцінку. І часто найкращий спосіб досягнути цієї мети – виконувати навчальну програму, мати гарну поведінку й давати правильні відповіді, яких очікують учителі. Хороші оцінки стають винагородою за покірність, але не мають нічого спільного з навчанням. Тим часом ті учні, чиї оцінки не сягають необхідного рівня, часто сприймають самі себе як невдах і вже й не намагаються вчитися.

Підхід типу І є іншим. У ньому табелі не є потенційною винагородою чи метою, а лише шляхом надання учням звіту про стан їхнього прогресу в навчанні. І учні типу І розуміють, що самооцінювання свого прогресу є гарним шляхом для отримання якісного зворотного зв’язку.

Тож спробуйте поекспериментувати з ЗС (зроби сам) – табелями. На початку семестру попросіть учнів скласти список їхніх основних навчальних цілей. Потім, наприкінці семестру, попросіть їх створити власні табелі, що міститимуть кілька пунктів опису-самооцінки їхнього прогресу. Де вони досягли успіху? Де провалилися? Що ще їм необхідно вивчити? Коли учні завершать заповнювати свої ЗС-табелі, покажіть їм учительську версію їхніх табелів. І нехай порівняння двох оцінювань започаткує діалог між учителями та учнями на тему того, як вони розвиваються на своєму шляху до майстерності. Можете навіть долучити учнів до батьківських зборів. (До уваги батьків: якщо вчитель вашої дитини не погодиться вводити ЗС-табель, спробуйте зробити це в себе вдома. Це ще один спосіб застерегти свою дитину від того, щоб шкільна система не змінила її налаштувань «за замовчуванням», перемикаючи її з типу І на тип Х.)

Дайте своїм дітям кишенькові гроші й декілька хатніх завдань, але не поєднуйте їх

Кишенькові гроші – це добре для дітей: мати трохи власних коштів і самостійно вирішувати, як зекономити їх або витратити, певною мірою надає дітям автономію та вчить поводитися з грошима відповідально.

А хатні завдання корисні для дітей: вони вчать їх, що сім’я побудована на взаємообов’язках і що члени родини мають допомагати одне одному.

Ось чому поєднувати кишенькові гроші й хатні завдання не рекомендовано. Поєднуючи кишенькові гроші з виконаннями хатніх завдань, батьки перетворюють кишенькові гроші на винагороду