Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Снодійне-паралізатор, таким стріляють міські вартові. Потрапив неглибоко, мабуть, подіяло так собі, раз Верткий Ед зміг втекти і навіть до тебе дістатися.

— Так ось чому він заборонив кликати лікаря.

— І тут я схильний погодитися: лікар має доповісти про те, що сталося.

— Надовго цей ефект?

— Складно сказати напевно. Від кількох годин до кількох днів. Я ж не знаю доз і складу теж, службова таємниця, сама розумієш. Але є хороша новина: смертельних ефектів не передбачено.

— І кого ще з нас більше любить фортуна? — я важко зітхнула і безсоромно сперлася на нерухоме тіло. — Цей розлігся, як у себе вдома, спить, аж сопить, а нам розбиратись. — Незважаючи на повний абсурд того, що відбувалося, мені полегшало: Ед не помер, документи в мене, ключ теж, прослуховування прибрали, погоні, швидше за все, немає. — Слухай, на підлозі взагалі-то холодно. Давай його перетягнемо на диван?

Через півгодини марних спроб ми здалися: Ед виявився надто важким для однієї дівчини та літнього гобліна. Не те що нагору сходами, ми його в сусідню кімнату не віднесли, а тягти волоком посоромилися, людина ж, а не мішок картоплі. До того ж рука з повідцем остаточно оніміла і слухатись не хотіла.

— Простіше матрац сюди спустити, — зауважив Брем.

— Мій?

— А чий ще? У тебе є запасні? Поспиш ніч на дивані в моїй комірчині.

Ну, Ед, ну, джентльмен. Прийдеш до тями — поговоримо. І про звичку пов'язувати когось артефактами, і про вміння підставитися під постріл, і про милу манеру падати на руки дамам. Хоча за креслення, звісно, подякую. І за перевірку. Прокинешся — розповіси про деталі. І про те, кого я там вмію обирати, а кого ні.