Читати книгу - "Археологiя. Дитяча енциклопедія"

Зате є багато підтверджень тому, що тоді ж, у 221 році до н. е., Цінь Шіхуанді почав широкі соціальні реформи, спрямовані на усунення регіональних розходжень, які роз’єднували населення його імперії. Якщо Китай – це єдина країна, керована єдиною системою законів і звичаїв, тоді до нього можна застосувати універсальний, впорядкований у порядок закон держави Цінь. Послідовно здійснюючи таке рішення, імператор уводить єдину грошову одиницю – маленький бронзовий диск із квадратним отвором усередині – для всього Китаю.

Давні китайські монети

Крім того, Цінь Шіхуанді утверджує писемність, що застосовувалась у Цінь як офіційна система письма, зменшуючи таким чином кількість ієрогліфів, що використовувалися на території Китаю, на 25 відсотків. Деякі історики вважають цю його реформу, що її продовжували наступні династії, найголовнішою з усіх, бо вона запобігала розвитку варіантів писемності в самостійні форми письма, які в такій величезній країні, як Китай, прирекли б на невдачу будь-яку спробу надовго зберегти єдність країни.

На підставі розкопок, що їх вели впродовж століть, учені відносять на рахунок Цінь Шіхуанді також і стандартизацію системи мір і ваги в імперії. Знайдені в ході розкопок бронзові і теракотові мірні кубки, що їх використовували для відважування зерна і рідин, а також бронзові і залізні гирі для ваг здебільшого були вкриті ієрогліфами одного з імператорських едиктів.

Як свідчать документи, на тих, хто порушував закон ваги і міри очікувало суворе покарання. Багатьох відправляли на будівництво палаців, що їх імператор наказав спорудити в околицях Сяньяна, або гнути спину на спорудженні ще більш грандіозних об’єктів, таких, як нова система доріг імперії, що мала полегшити зв’язок з віддаленими місцевостями. Починаючи з 220 року до н. е. було побудовано майже п’ять тисяч миль грунтових доріг завширшки 38 футів.

Залишки головної дороги, довжиною 500 миль, що йшла в північному напрямку, яку називали «Пряма дорога», ще можна бачити в наші дні. Згідно з «Історичними записками», дорога полита потом не менш як трьохсот тисяч засуджених, що працювали на її будівництві. Працюючи до знемоги під суворим наглядом воєводи Мен Тяня, який командував військами Цінь під час підкорення в 221 році царства Ці, вони мали право випустити з рук будівельні знаряддя тільки у двох випадках: для того щоб узяти до рук зброю і захищатися від хунну чи інших так званих варварів, чи переходячи на будівництво майбутньої Великої Китайської стіни – третього діяння воєводи Мен Тяня. З’єднавши стіни, побудовані в роки існування держав Вей, Чжао, Янь та інших, Китай одержав суцільну смугу захисних стін, що простягнулися уздовж майже всього північного його кордону.

Скульптури воїнів

Давні тексти твердять, що 700 тисяч засуджених та інших робітників будували колосальний мавзолей Цінь Шіхуанді. Ця робоча армія почала зводити мавзолей у 246 році до н. е., коли юний Чжен тільки успадкував трон правителя Цінь, і так і не закінчила його будівництво через 36 років, коли імператор помер. Археологи можуть тільки робити припущення про те, що було б побудовано, коли б у будівельників був ще час, але ні в кого немає сумнівів, що вони все-таки створили одне із найбільших чудес світу – теракотову армію. Починаючи з 1974 року, коли було відкрите поховання, археологи постійно ведуть розкопки, документують знахідки і докладають усіх зусиль, щоб зберегти фігури. Робота ще далека від завершення, однак учені вже усвідомили систему устрою війська Цінь Шіхуанді, його озброєння і тактику. Поховання № 1, прямокутний рів, що його археологи почали розробляти першим, вивчено краще за інші. У ньому знаходиться головна військова сила підземної армії, загальною кількістю щонайменше шість тисяч глиняних фігур, понад 200 з яких становлять передовий загін. Одягнені у звичайні бойові халати, легкі черевики і гетри, без зброї, ці воїни стоять пліч-о-пліч у три ряди коло східного кінця розкопки.

Давньокитайські воїни

Моделюючи пози стрільців і користуючись достатньою кількістю бронзових спускових механізмів, арбалетів і наконечників для стріл, розкопаних раніше, вчені визначили, що спочатку в кожної фігури був у руках арбалет – дерев’яний лук завдовжки чотири з половиною фути, обгорнений смужками шкіри і вкритий лаком, потім прикріплений на дерев’яне ложе з прорізом. Зброя вражала ціль на відстані більше півмилі, як повідомляють джерела, і приводилася в дію силою натягу пружини, що дорівнювала 800 фунтам, це було цілком достатнім, аби пробити будь-яку броню. Деякі історики твердять, що подібна зброя вперше з’явилася на Заході, після того як у 36 році до н. е. в битві при Согдіані в Середній Азії щити римських воїнів виявилися наскрізь пробитими стрілами з таких арбалетів. У бою стрільці, очевидно, тримали дистанцію і обсипали ворогів Першого Імператора градом смертоносних стріл.

Відразу за цим передовим загоном у західному напрямку йшли 11 коридорів, у шести з яких розташовувалися дерев’яні кінні колісниці і групи піших воїнів перед ними. Поблизу двох із цих колісниць були знайдені два бронзових дзвони вагою по сім фунтів кожен і рештки барабанів, що навело археологів на думку про призначення цих візків – вони правили як за бойові колісниці, так і за пересувні командні місця – твердження, що його засвідчили історичні джерела. У них говориться, наприклад, що один удар у барабан означав для військ початок маршу, другий – початок атаки. Удар у дзвін означав, що воїни повинні припинити бій, повторний звук дзвону означав початок відступу.

План розташування теракотової армії Цінь Шіхуанді

Легкоозброєні воїни з мечами, списами і сокирами становили основну масу теракотової армії. Ці піші воїни в легких панцирах своєю кількістю справляють величезне враження. Вони вишикувані рядами по четверо за колісницями, а