read-books.club » Детективи » Велика маленька брехня 📚 - Українською

Читати книгу - "Велика маленька брехня"

222
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Велика маленька брехня" автора Ліана Моріарті. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 42 43 44 ... 101
Перейти на сторінку:
дев’ятнадцятирічну дівчинку. Пристрасний погляд, кілька влучних пісень тихим голосом — і готово.

— Ну ж бо, влаштуй собі пригоду, — прошепотіла їй на вухо Гейл. — Чом би й ні?

Вона не придумала, чому, власне, ні.

Обручки немає. Хоча дівчина, мабуть, є, але Джейн не мала настрою влаштовувати перевірки та допити, та й розпочинати з ним стосунки теж не збиралася. То була просто пригода на одну ніч. Такого з нею ніколи не траплялося. Вона завжди була у когорті скромних святенниць. А тепер настав час бути молодою, вільною і трохи божевільною. Ніби стрибнути з линвою у відпустці. І це була б така вишукана пригода — п’ятизірковий готель, п’ятизірковий чоловік. Без жалю. А Зак може їхати у свій дурнуватий тур від Контікі та мацати дівок на задньому сидінні автобуса.

Саксон був веселий та сексуальний. Успішний забудовник. Він не казав «успішний», але це й так було зрозуміло. Вони сміялися і сміялися, поки скляна куля ліфта піднімалася вгору. Потім раптова тиша килимів у коридорі. Ключ від номера прослизає в роз’єм — і замок мерехтить зеленим — відчиняється. Вона не була п’яна мов чіп. Просто трохи хмільна. Весела. А чом би й ні? Все повторювала вона сама собі. Чому б і не стрибнути? Чому б не стрибнути у безодню? Чому б не стати трішки неслухняною? Було весело. Було смішно. Оце було життя — саме таке, якого хотів Зак, коли говорив про подорожі Європою та підйом на Ейфелеву вежу.

Саксон налив їй келих шампанського, вони випили разом, милуючись панорамою з вікна, а потім він забрав у неї з рук келих та поставив його на тумбочку біля ліжка, і вона відчула себе героїнею якогось фільму — сотні разів бачила подібні сцени, і десь у глибині душі вона навіть посміялася над його манірною владністю.

Він поклав долоню їй на потилицю та притягнув її ближче, ніби у довершеному танцювальному русі. Поцілував її, міцно тримаючи трохи нижче спини. Його парфуми пахли грошима.

Вона прийшла, щоб зайнятися з ним сексом. Вона не передумала. Не сказала «ні». Це точно не було зґвалтування. Вона допомогла йому роздягнути її. Хихотіла, як ідіотка. Лягла з ним у ліжко. Лише на мить, коли вони вже були у ліжку і їхні оголені тіла торкалися одне одного, їй в очі впала дивна незнайомість його волохатих грудей, і її накрило раптовим і розпачливим бажанням відчути знайомий та рідний запах Зака, його тіло. Але зрештою все було добре, і вона була цілком готова до цього.

— Презерватив? — прошепотіла вона у потрібний момент глибоким грудним голосом. І сподівалася, що він подбає про це у такий само непомітний та безпроблемний спосіб, як він залагоджував усе інше, що він матиме найкращі презервативи, якими вона навіть і не користувалася. Натомість він схопив її за шию та запитав:

— Пробувала так?

Вона відчувала, як міцно тримають її його руки.

— Це весело. Тобі сподобається. Відчуття такі гострі. Як кокаїн.

— Ні, — відповіла вона. Схопила його за руки, намагаючись зупинити. Сама думка про те, що вона не зможе дихати, її лякала. Вона навіть не любила плавати під водою.

Він притиснув сильніше, пильно дивлячись їй в очі. Усміхнувся, ніби не душив її, а лоскотав. Відпустив.

— Мені це не подобається! — видихнула вона.

— Мені шкода. Але це треба розпробувати. Просто розслабся, Джейн. Не будь такою скутою. Давай.

— Ні, будь ласка.

Але він знову це зробив. Вона задихалася і ніби збоку чула ці огидні, ганебні булькаючі звуки. Вона тоді подумала, що її знудить. Її тіло вкрив липкий холодний піт.

— Все ще ні? — він відпустив руки.

Його погляд став жорстким. Хоча, він, мабуть, увесь час був жорстким.

— Будь ласка, не роби так. Не треба, будь ласка.

— Ти маленьке занудне стерво, правда? Просто хочеш, щоб тебе добряче відтрахали. Саме по це ти сюди прийшла, хіба ні?

Він навалився та увійшов у неї так, ніби мав справу не з людиною, а з машиною, і поки він рухався у ній, шепотів на вухо жахливі речі — безкінечним потоком жорстокості, котра проникала їй просто в мозок та гніздилася там.

Ти просто гладке страшне маленьке дівчисько, правда? Дешева біжутерія, дурнувате плаття. І з рота у тебе тхне, між іншим. Бляха, тобі слід навчитися доглядати за зубами. Ти, мабуть, про це ніколи не думала. Хочеш пораду? Тобі треба трохи більше себе поважати. Трохи схуднути. Піди в спортзал, припини їсти фастфуд. Гарною ти ніколи не будеш, та принаймні не будеш гладкою.

Вона не опиралася. Дивилася на тьмяне світло на стелі, котре кліпало до неї ненависним оком, що дивиться на все і всіх, і бачить усе, і погоджується з кожним його словом. Коли він скотився з неї, вона навіть не поворухнулась. Так, ніби її тіло їй більше не належало, ніби вона була під наркозом.

— Подивимось телевізор? — запитав він, беручи пульт, і телевізор біля ліжка ожив. То була якась із серій «Міцного горішка». Поки вона вдягала своє плаття, яке так любила, він клацав каналами. (Раніше вона ніколи не витрачала так багато грошей на плаття). Її рухи були повільними та непевними.

Синці на руках, ногах, животі та шиї вона побачить лише за кілька днів. Одягаючись, вона зовсім не намагалася сховатися від нього, він був неначе лікар, котрий її оперував і видалив щось жахливе. Навіщо ховати тіло, якщо він вже знав, яке воно огидне?

— То ти йдеш? — запитав він, коли вона вже одяглася.

— Так, бувай, — сказала вона, почуваючись безглуздою дванадцятирічною дівчинкою.

Вона не могла второпати, навіщо було казати «бувай». Часом їй здавалося, що за це вона особливо себе ненавидить. За оце мляве, незграбне «бувай». Навіщо? Навіщо вона це сказала? Дивно, що не сказала «дякую».

— Побачимось! — здавалося, він намагається не засміятися. Вона здавалася йому смішною. Огидною і смішною. Вона була огидною та смішною.

Вона спустилася донизу у скляній кулі ліфта.

— Викликати вам таксі? — запитав консьєрж, і вона знала, що він ледь долає відразу: розпатлана, гладка, п’яна, розпусна дівка їде додому.

Після цього змінилося геть усе.

Розділ тридцять другий

— Ох, Джейн.

Маделін хотіла обійняти Джен, посадити на коліна та колисати, як вона колисала б Хлою. Їй хотілося знайти того чоловіка та вдарити, бити його, без сорому його лаяти.

— Мабуть, варто було прийняти таблетку екстреної контрацепції, — сказала Джейн. — Але тоді я про це не подумала. Коли я була молодша, у мене діагностували ендометріоз, тож лікар сказав, що завагітніти мені буде складно. Часом я

1 ... 42 43 44 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велика маленька брехня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велика маленька брехня"