Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

Що?! Я заприсягтися ладна, що вона доручила мені забронювати

квитки на цю неділю, ще й сказала, що Сесілія ночуватиме в

подружки! Я просто не могла переплутати.

— Може, її зможе відвезти хтось інший? Узагалі квитки поверненню

не підлягають.

Моє запитання, схоже, Ніна сприймає як особисту образу.

— Я не дозволю, щоб чужа людина везла мою доньку до літнього

табору! Її не буде вдома аж два тижні!

Ну, то що? Зважаючи на те, що ти намагалася її вбити, не така вже це

й проблема… Але вголос, авжеж, я цього не кажу.

— Повірити не можу, що ви все зіпсували, Міллі. — Вона хитає

головою. — Вартість квитків і бронювання номера в готелі я вирахую з

вашої зарплатні.

У мене відпадає щелепа. Вартість квитків і номера в «Плазі» значно

більша за мою зарплатню. Дідько, та вона більша навіть, ніж три моїх

зарплатні! Я ж бо намагаюся на всьому економити, щоб якнайшвидше

звалити звідси! Кліпаю, заганяючи назад сльози, що навернулися на

очі від думки про те, що в осяжному майбутньому зарплата мені не

світить.

— Але ж, Ніно, — втручається Ендрю. — Не засмучуйся, будь ласка.

Я впевнений, існує спосіб повернути квитки. Я зателефоную до банку

й сам про це подбаю.

Ніна кидає на мене нищівний погляд.

— Гаразд. Але, якщо нам не вдасться повернути гроші, вам

доведеться компенсувати ці витрати, Міллі. Ви мене зрозуміли?

Мовчки киваю і квапливо вибігаю з кімнати, перш ніж вона побачить

мої сльози.

РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТIЙ

На вечір неділі в мене є дві гарні новини.

По-перше, Ендрю таки вдалося відшкодувати вартість квитків, тож

мені не доведеться працювати на Вінчестерів задурно.

По-друге, Сесілія поїде на цілісіньких два тижні!

Не знаю, яка із цих двох подій мене дужче тішить. Я страшенно

щаслива, що не доведеться повертати Ніні гроші за квитки. Але я

просто-таки нетямлюся від захвату, що на два тижні мене позбавлять

необхідності опікуватися Сесілією. Це дівчисько — просто-таки

чудова ілюстрація твердження про те, що яке коріння, таке й насіння.

Речей із собою Сесілія бере стільки, що вистачить щонайменше на

рік. Богом клянуся, виникає враження, що вона запхала до валіз геть

увесь свій крам, а вільне місце, якщо таке залишилося, завантажила

каменюками. Я в цьому остаточно переконуюся, тягнучи валізи

дівчиська до Ніниного «лексуса».

— Будь ласка, обережно, Міллі. — Ніна прискіпливо спостерігає за

тим, як я, докладаючи просто-таки нелюдських зусиль, завантажую

крам її донечки до багажника. На долонях у мене лишаються червоні

рубці від ременів. — Постарайтеся нічого не зламати.

Що такого крихкого Сесілія могла взяти в той свій табір? Зазвичай, вирушаючи туди, із собою беруть одяг, книжки та спрей від комах, хіба

ні? Утім розпитувати її, певна річ, я не збираюся.

— Перепрошую.

Повернувшись до будинку, щоб забрати останню валізу, стикаюся з

Ендрю, який квапливо збігає сходами. Він бачить, як я намагаюся

підняти здоровенну валізу, і очі його вражено розширюються.

— Стривайте, — гукає він. — Дайте-но я. Схоже, вона з біса важка.

— Усе гаразд, — наполягаю я, бо бачу, що Ніна саме вийшла з

гаража.

— Вона сама впорається, Ендрю, — каже моя господиня, напоумливо скинувши вказівець. — Не забувай, у тебе проблеми зі

спиною.

Він кидає на неї швидкий погляд.

— Зі спиною в мене все нормально. Хай там як, я все одно хотів

попрощатися із Сісі.

Ніна кривиться.

— Ти впевнений, що не поїдеш із нами?

— Залюбки поїхав би, — озивається Ендрю. — Але завтра в мене

повно роботи. А увечері ще й заплановано кілька зустрічей.

Вона невдоволено форкає.

— От завжди для тебе на першому місці твоя робота!

Він робить ображену гримаску. Не дивно, що його образило її

зауваження — наскільки я встигла зрозуміти, це обвинувачення геть не

відповідає істині. Навіть попри те що він успішний бізнесмен, Ендрю

щовечора повертається додому саме вчасно, щоб устигнути на вечерю.

Інколи справді працює на вихідних, але лишень цього місяця він

відвідав два виступи танцювальної студії своєї доньки, один концерт її

музичної студії, де вона вчиться гри на фортепіано, святковий ранок на

честь завершення четвертого класу, звітний виступ гуртка з карате…

Крім того, якось подружжя цілий вечір провело на якомусь артшоу, що

його влаштувало керівництво школи, де вчиться Сесілія.

— Вибач, — каже Ендрю попри все.

Ніна знову форкає й відвертається. Ендрю тягнеться до неї, хоче

взяти дружину за руку, але вона відсмикує долоню й повертається до

кухні, щоб забрати свою сумочку.

Він підхоплює важку валізу та йде до гаража. Кладе