Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Я довго чекав на цю мить, Ельзо!
За три місяці до битви
– Вони чисті. – вигукнула Ельза повернувшись до ватажків. – Я перевірила всіх вовків, яких ви привели, своїх я перевірила ще перед тим, як прибути сюди. Ми обговорили план й вважаю, що з рештою я впораюсь, а на наступному скликанні я надам вам звіт щодо нашого завдання. Я вирішила не чекати й відправила Райлі взяти слід вивертня, який ми знайшли неподалік. Коли він повернеться, то ми зможемо відштовхуватися від інформації, яку він надасть. – сказала вовчиця поклавши руки на боки.
– Будемо сподіватися, що він зможе щось вивідати. – сказав Руф почісуючи бороду.
– Я залишуся із тобою. – вперед вийшов Кларіс під пильним поглядом здивованих ватажків. – Хочу бути в курсі усіх подій не чекаючи на зібрання. Тим більше, що мої здібності можуть знадобитися. – Ельза кивнула на знак вдячності, а решта вирушили по своїх кланах.
Минуло декілька годин, як Райлі вирушив по сліду. Тим часом Ельза та Кларіс приєдналися до воїнів, щоб отаборитися.
– За словами свідків нещодавно були спроби нападу на поселення неподалік клану Аргонів, проте щось їх злякало й дякувати богу все обійшлося. Якщо поглянути на напади, які вони скоювали, то можна орієнтовно визначити їхнє місцеперебування. Поглянь на ці точки. – Кларіс вказав на мапу, що розгорнув перед вовчицею. – Тобто, десь в цьому районі знаходиться їхнє лігво, якщо дивитися по слідах їхніх атак.
– Ми знаходимося тут. – Ельза вказала пальцем на точку на мапі. – Неподалік їхнього теоретичного лігва, отже нам лише необхідно прочесати цю територію й перевірити все. Нам допоможе наш нюх, якщо вони звісно не приховали запахи. – вовчицю перебив Райлі, який увійшов у намет весь у крові.
– Що сталося? Тебе поранили? – вовчиця поглянула на вовка, який захекався, судячи з усього він біг сюди з усіх ніг.
– Я йшов по сліду вивертня й він помітив мене. Я вступив з ним у бій, проте йому вдалося втекти. Я його поранив, це його кров. Мені пощастило, що він був не дуже сильним. На жаль, він дуже швидко зник і я втратив його слід.
– Це погано. – коротко сказав Кларіс. – Якщо він вижив, то доповість своїм, що ти стежив за ним. Хоча будемо сподіватися, що вони не здогадаються, що ми вистежуємо їхнє лігво. – Кларіс задумливо вдивлявся на мапу. – Покажи де саме ти бачив вивертня. – Альфа поглянув на Райлі й той підійшов ближче тицьнувши пальцем на точку.
– Орієнтовно тут. – Кларіс поглянув на місце, що вказав вовк й задумався.
– Це набагато далі, ніж ми припускали про їхнє місцезнаходження. Проте, нам потрібно завтра перевірити місце, де ти його вистежив. – Ельза вийшла з намету, а за нею слідом вийшов й Кларіс. Райлі стояв дивлячись їм у слід, а його очі засяяли червоним кольором, після чого знову стали, як раніше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва», після закриття браузера.