Читати книгу - "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"

На душі так гірко і гидко одночасно. Хочеться позбутися від сьогоднішніх споминів.

- Ходімо зайдемо! - Лів помітила цілодобовий маркет і потягнула мене в той бік. - Ось попий водички. - простягає мені пляшку з мінералкою. 

- Лів… - хлюпаю носом. - Як добре, що ти вчасно опинилася поряд…

- Ну-ну, любонько! Заспокойся! - обіймає мене і ніжно гладить по хребту. - А що я? просто помітила, що твої родичі кудись зібралися, подумала тоді, що не випадково! Як виявилося не помилилася! Той покидьок Данієль точно не вартий твоїх сліз, як і його сімейство. Ти в мене сильна дівчинка!

- Дякую! - зітхаю, потрошку починаю заспокоюватися.

- Я спіймаю таксі! 

- Додому? - зазираю в її очі.

Як же я хочу, щоб цей день пошвидше закінчився.

- Так. - погоджується Лівія. - Хоч і час ще майже дитячий. - шуткує, змушуючи мене посміхнутися.

За третьої спроби біля нас, нарешті зупиняється автівка з шахівницею на даху.

Зручно вмощуємося на задньому сидінні салону таксі.

Диктую адресу таксисту.

Хочу додому! В душ, щоб змити з себе дотики Данієля та увесь бруд цього дня.

- А твої родичі виявилися ще більш бридкими ніж я собі уявляла, коли ти розповідала про своє дитинство.

- Не хочу більше про них! - торкнулася теплої руки Лів. - Забагато честі.

Таксі плавно припаркувалося біля мого будинку. Розрахувалася з водієм. Вибралися з салону автівки.

- Ти голодна? - запитала у подружки, а сама на ходу намагаюся пригадати чим багатий мій холодильник. 

Овочі, фрукти, горішки, різні продукти для легкого салату точно знайдуться.

- О ні! Зараз всі мої мрії, нарешті… - вона хіхікнула. - Як не дивно про твій диван. Страшенно хочу спати.

- Поліно! - почувся знайомий голос десь ззаду, за нашими спинами. Обернулися удвох.

Крокодил Гена впевненим кроком прямує в наш бік.

Що він тут забув? Як дізнався де я живу?

А жінка не насварить?

То на сьогодні пригоди не закінчилися? Вірніше по годиннику вже розпочала свій відлік інша доба. Маю надію, що цей день буде краще попереднього…