Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

    Трансляцію з розслідуванням про мій рід я дивилася в кімнаті Яшки і Моно, з нами ще була Франческа. Цього разу ведучий, а насправді довірена людина Рейнара, детально розібрав причину звинувачення.

    Мамі з татом було винесено звинувачення у державній зраді через їх звичайне спілкування з послом Даллійського королівства. Свідчення для репортажу давали троє  вельмож Віллорії, що на той час були задіяні для налагодження співпраці з Даллійським королівством. Один з них навіть маски не одягав і  сміливо заявив, що тодішнє звинувачення було безпідставним, так як співпраця з королівством була налагоджена і довгий час ми вели, після того випадку, з ними торгівлю. Ніяких звинувачень в сторону Даллійського королівства тоді не надходило. Сміливий дядько, я б із задоволенням потиснула йому руку. Також інші зазначили, що подружжя Вілльє вели рівно таке ж світське спілкування з послом, як інші, присутні тоді у замку, піддані вельможі Віллорії.

   Ті ж покази дав і сам посол, до якого відправився ведучий. Він взагалі зазначив, що в принципі не пам'ятає, що з кимось особливо спілкувався, крім ввічливих і прийнятих у суспільстві фраз. Всю свою співпрацю вони погоджували особисто з Фрідріхом і досягли тоді спільних цілей та домовленостей. Про що свідчать підписані договори про торгівлю і співпрацю, датовані числами якраз того періоду, коли він перебував у Віллорії. 

   Далі були наведені дані із загально доступного архіву справ у Горлумі. І от що дивно, там навіть засідання не проводилося, а вирок було винесено на основі прямої волі і наказу Фрідріха, що навіть з тодішнім недосконалим законодавством було явним порушенням.

    І ще один момент мене просто вбив. Вирок було винесено на подружжя Вілльє. Ні про яких дітей та інших членів роду там не йшлося взагалі. 

– На основі двох моїх особистих розслідувань, можу з повною упевненістю заявити, що рід Вілльє було жорстоко вирізано через особисті забаганки короля Фрідріха, які до королівських справ не мають ніякого відношення. Рід Вілльє виправдали посмертно за відсутністю доказів, хоча ніде не зазначено про те, що їх було жорстоко та несправедливо вбито тодішнім монархом та я дуже сподіваюсь, що справедливість буде відновлено – промовив наприкінці ведучий. 

– Дихай Ді, дихай, – звернувся до мене Моно, бо я навіть не помітила, коли затримала дихання. Та так, що аж в голові запаморочилося. 

– Оце так у нас король. У Фрідріха ж ще є багато прихильників, а він пропустив у трансляцію таке провокативне розслідування, – плеснула в долоні Франческа.

– Більше того, Чес, він це все і організував та скоро буде розпочато вже офіційне слідство, з подальшим розглядом у Горлумі, – запевнила її я.

– Ді, він точно по вуха в тебе закоханий, – авторитетно заявила Чес. 

– Франческа, думаю тобі пора вже йти відпочивати, – промовив Моно і дівчина відразу зазбиралася та побажавши всім спокійної ночі, пішла до себе. 

  З Моно ніколи ніхто не сперечався. Не через страх, а через його безумовний авторитет. Раз Моно сказав, значить так треба.

– Ді, а ти затримайся будь ласка. Є розмова, – звернувся він до мене, коли і я зазбиралася йти до себе.

– Так, я уважно слухаю тебе Моно. 

– Я знаю хто приходив до тебе уві сні. 

– Та я вже й викинула той сон з голови, якщо чесно, – зізналася я.

– А даремно. Це був не просто сон Ді. Це було справжнє попередження від дуже небезпечної сутності, – дуже серйозно промовив Моно.

– Ти знаєш цю жінку? Хто вона і як спитатися я їй заважаю? 

– Краще б не знав, але так, вона мені більше ніж відома. Настільки, що я маю тебе попередити про серйозну загрозу з її боку.

– Ти нарешті скажеш мені хто вона? – починала злитися я. Чому просто все не пояснити. Навіщо завжди оці не зрозумілі загадки?  

– Скажу, але думаю ти навряд чи мені повіриш. Тою жінкою була перша королева Віллорії Вальмірія.

– Ти правий, я тобі не вірю. Нащо я здалася привиду першої королеви? – недовірливо запитала я. 

– Я і сам не розумію на що, але впевнений у цьому на сто відсотків. І ти можеш впевнитися, якщо в оглядовій кімнаті звернеш увагу на картину, де зображена перша королева.

– Ти відповіси мені звідки тобі це все відомо? – скептично запитала я вже знаючи відповідь.

– Мені багато чого відомо Ді. Ти це добре знаєш. Я хочу щоб ти була максимально обережною, тому що це не зовсім привид до тебе приходив. Поокляття зробило з неї певну сутність, яка точно має більше можливостей, ніж звичайний привид, – знову говорив загадками Моно. 

– Як я можу бути обережною не розуміючи що вона від мене конкретно хоче? Тобто я маю сама відмовитися від відбору, а ти прекрасно розумієш, що це неможливо, – розвела я руками.

  Взагалі, я вже нічого не розуміла. Звідки у Моно такі знання? Це ж вже така древність, що  й незрозуміло що там з усієї тієї історії правда, а що вигадки та легенди. 

–  Я зі своєї сторони теж працюю над цим Ді. В мене є… певні можливості і я намагаюся хоч щось з'ясувати та все ж таки ти маєш розуміти, що все дуже серйозно і небезпека не примарна, маєш бути дуже обережною, – стояв на своїх, незрозумілих мені, застередженнях Моно. 

     І я не витримала: