Читати книгу - "Кваліфікація повторності злочинів"

Сукупність злочинів можлива без повторності, наприклад, вчинено крадіжку, а потім легке тілесне ушкодження. Можлива повторність без сукупності злочинів у тих випадках, коли вдруге вчинено таку саму крадіжку. Можливий третій варіант, коли одночасно є сукупність злочинів та повторність як кваліфікуюча ознака злочину.

Як бачимо, вчений за основу розмежування цих понять використовує таку ознаку як характер вчинених злочинів, зокрема різнорідні злочини утворюють сукупність злочинів, однорідні злочини утворюють і сукупність, і повторність, тотожні злочини утворюють повторність злочинів.

Загалом у теорії кримінального права є різні позиції щодо характеру злочинів, що утворюють сукупність злочинів. Перша полягає в тому, що її складають, як правило, різнорідні злочини, але в окремих випадках злочини, що утворюють сукупність, можуть бути однорідними і навіть тотожними.

Т. Е. Караєв і Ю. М. Юшков вказують, що сукупність утворюється різнорідними і однорідними посяганнями[276]. На думку А. С. Нікіфорова і В. П. Малкова до сукупності можуть входити не тільки різнорідні, однорідні, а й юридично тотожні діяння[277]. Крім цього, А. С. Нікіфоров припускав ще й ідеальну сукупність тотожних злочинів, тобто вказував, що ідеальна сукупність можлива і тоді, коли однією дією вчиняється декілька злочинів, що охоплюються ознаками одного й того ж складу злочину[278]. Разом з тим, неможливо однією дією вчинити два однорідних злочини, що спрямовані на однакові або схожі безпосередні об’єкти і мають однакову форму вини (наприклад, однією дією вчинити грабіж і крадіжку). Тим більше неможливо однією дією вчинити два тотожних злочини (наприклад, одночасно дві крадіжки). Сутність ідеальної сукупності полягає саме в різнорідному характері злочинів, вчинених особою.

В. П. Малков пише, що за сукупністю злочинів можуть бути кваліфіковані тотожні діяння, якщо першим діянням є замах на злочин, а другим — закінчений злочин — і навпаки. Однак у цьому випадку правильніше говорити про кваліфікацію злочинів за сукупністю статей, оскільки під час кваліфікації відбувається зіставлення ознак конкретного злочину і конкретної статті, тому нормативною підставою кримінально-правової кваліфікації є певна стаття КК, в цьому випадку декілька статей, бо вчинене не охоплюється однією статтею. Тому у випадку вчинення особою двох і більше злочинів, які можуть бути тотожними, однорідними і різнорідними, все необхідно кваліфікувати за сукупністю статей, а не за сукупністю злочинів.

Друга позиція полягає в тому, що головною ознакою сукупності злочинів є наявність саме різнорідних злочинів[279]. Так, О. М. Яковлєв вважає, що відмінність сукупності злочинів від інших видів множинності злочинних діянь полягає в тому, що сукупність утворюють не будь-які, а лише різнорідні злочини. Такими злочинами визнаються діяння, що мають різні безпосередні об'єкти, або вчиняються з різними формами вини[280]. І. Б. Агаєв наполягає на тому, що однорідні і тотожні злочини не можуть входити до сукупності злочинів, тому що вони є головними ознаками повторності. Крім того, як зазначає цей вчений, кваліфікація злочинів за сукупності заснована на їх різнорідності[281]. Однак і повторність злочинів характеризується вчиненням тотожних, однорідних та різнорідних злочинів. З огляду на своєрідне сполучення двох різних видів множинності, такі випадки в теорії кримінального права називають «повторність-сукупність»[282]. У кримінальному праві визнають, що повторність-сукупність має місце у разі вчинення декількох однорідних злочинів, а сукупність — коли вчинено декілька різнорідних злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону[283].

Отже, ознака, яка характеризує злочини, що утворюють повторність або сукупність, то запропонований в науці варіант поділу на тотожні, однорідні і різнорідні не вирішує питання про розмежування цих понять.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Частина 2 ст. 33 КК України визначає, що за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. Зіставлення положень ч. 3 ст. 32 КК України та ч. 1 ст. 33 КК України дає можливість зробити висновок, що сукупність злочинів має місце у випадку вчинення особою двох і більше злочинів, передбачених різними статтями або частинами однієї статті Особливої частини КК. У випадках спеціально зазначених в Особливій частині КК — при вчиненні двох і більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК, — поряд із сукупністю матиме місце і повторність злочинів. Тобто в