Читати книгу - "Знак Єдинорога"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Я праправнучка Бенедикта і пекельної діви Лінтри, яку він любив, але потім забув, — Бенедикт при цих словах здригається, але вона продовжує: — Я ніколи не бачила її. Моя мати і мати моєї матері народилися в країні, де час тече по-іншому, ніж у Амбері. Я перша з лінії моєї матері, хто має всі ознаки людини. А ви, лорд Корвін, всього лише примара з давно померлого минулого, хоча й небезпечна. Я не розумію, як ви потрапили сюди, але вам не слід було цього робити. Повертайтеся в свою могилу. І не турбуйте живих.
Моя рука здригається. Грейсвандір на якісь півдюйма відхиляється. Але цього достатньо.
Я не встигаю побачити випад Бенедикта. Його нова рука приводить в дію нову кисть, а та стискає клинок, який вдаряє по Грейсвандіру. Його стара рука перекидає Дару через ручку трону, миттю пізніше підсвідомий образ доходить до мене, я відскакую, рубаю повітря, випрямляюся і рефлекторно займаю бойову стійку.
Сутичка духів — безглуздо і смішно! Це нерівний бій. Він не може навіть дістати мене, а Грейсвандір…
Але ні! Він випускає Дару, перекидає меч з однієї руки в іншу, повертається на місці і зводить стару і нову руки. Його ліва кисть з поворотом ковзає вниз і вперед. будь ми обидва мертві, це була б рукопашна. На якусь мить ми зчіплюються. Цього достатньо…
Блискуча механічна рука, немов звита з місячного світла і вогню, тьми і гладких поверхонь, суцільні кути, жодної кривої лінії, пальці трохи зігнуті, на долоні сріблиться витканий віддалено знайомий візерунок — ця рука вилітає вперед, вперед, до мого горла…
Вона промахується, ловить мене за плече і великим пальцем вчіпляється в гортань або в ключицю, не зрозумію точно, у що. Я б'ю його лівою в живіт, але там порожнеча…
Голос Рендома:
— Корвін, зараз встане сонце! Спускайся скоріше!
Я навіть не можу відповісти. Ще секунда-дві і рука вирве те, за що вона вчепилася. ця рука… Грейсвандір і ця рука, яка по якомусь дивацтву чимось схожа на мою шпагу — ось два предмети, які існують в моєму Світ і в цьому місті примар…
— Я бачу тебе, Корвін! Виривайся і йди на мою Карту!
Я вириваю Грейсвандір з полону, розмахуюся і по великій стрімкій дузі опускаю її…
Перемогти цим маневром Бенедикта або його привид міг би тільки інший привид. Ми стоїмо дуже близько один до одного і він не може відбити удар, але його майстерно нанесений контрвипад залишив би мене без руки, якби на цьому місці була рука смертного…
Але це рука привида і я наношу удар усією силою своєї правої руки. Удар припадає по смертоносній зброї з місячного світла і вогню, темряви і гладких поверхонь, поблизу того місця, де рука входить в примару. Сильно рвонувши мене за плече, рука відлітає від Бенедикта і застигає, чіпляючись за моє плече. Ми обидва падаємо…
— Вставай! Клянуся Єдинорогом, вставай, Корвін! Сонце сходить! Зараз все місто зникне!
Підлога піді мною й справді стає прозорою, паморочиться в голові. Мигцем я бачу освітлені сонцем води… я встаю на ноги, ледь встигнувши вивернувшись від примари, що кинулася за своєю втраченою рукою… вона чіпляється, як кліщ, і бік знову болить…
Раптово я стаю важким і океан більше не зникає. Я починаю провалюватися крізь підлогу. кольори повертаються у світ тремтячими рожевими смужками. З презирством відкидаюча Корвіна підлога розверзається, і відкривається безодня, вбивця Корвіна…
Я падаю.
— Сюди, Корвін, швидше ж!
Рендом стоїть на вершині гори, намагаючись дотягтися до мене рукою.
Я простягаю руку…
10
Із вогню не завжди потрапляєш в полум'я. Ми розплутали руки, ноги і встали. Я тут же знову сів на нижню сходинку і звільнив плече від металевої руки. Крові не було. Але синці залишаться ой-ой! Я шпурнув руку додолу. У променях вранішнього сонця вона виглядала не менш вишукано і загрозливо.
Ганелон і Рендом стояли поруч.
— Як ти, Корвін?
— У порядку, дайте тільки віддихатися.
— Я тут поїсти приніс, — повідомив Рендом. — Можемо раненько тут і поснідати.
— Ось це здорово!
Рендом почав розпаковувати провізію. Ганелон штовхнув руку ногою.
— Що за чортівня? — Поцікавився він.
Я похитав головою:
— Відчикрижив у примари Бенедикта. Не знаю чому, але вона спіймала мене.
Ганелон нахилився, підібрав руку і уважно оглянув її з усіх сторін.
— Я думав, що вона куди важче, — здивувався він і помахав нею в повітрі. — Такою штучкою людину можна так обробити — мати рідна не впізнає.
— Ясна річ.
Він зігнув і розігнув пальці:
— Може, справжньому Бенедикту згодиться?
— Можливо, — зронив я, — правда не знаю, чи варто пропонувати її йому, але цілком імовірно, що ти правий.
— Як твоя рана?
— При таких справ могла бути і гірше. Після сніданку зможу їхати верхи, якщо тільки не будемо мчати стрімголов.
— Відмінно! До речі, Корвін, поки Рендом возиться з їжею, я давно хотів тебе про дещо запитати. Може, це й не до місця…
— Валяй, питай.
— Ну, для початку я ось що скажу! Я повністю на твоєму боці, інакше мене б тут не було. Я буду битися з ким завгодно, лише б ти зайняв трон. Але кожен раз, коли мова йде про спадкоємця трону, хтось починає злитися і перериває розмову, а то й просто міняє тему. Як Рендом, поки ти гостював у хмарах. Для мене не дуже важливо знати, які у тебе чи у інших права на трон, але все-таки цікаво, звідки такий розбрат.
Я зітхнув і трохи помовчав.
— Добре, — промовив я через деякий час. — Добре. Якщо ми самі не можемо розібратися в своїх справах, то для стороннього вони, напевно, взагалі темний ліс. Бенедикт найстарший з нас. Його матір'ю була Сімнея. Вона народила батькові ще двох синів — Озріка і Фінндо. Потім… як би поточніше висловитися… в загальному, Файла народила Еріка. Після цього батькові чимось не сподобався шлюб з Сімнеєю і він анулював його. Як говорять в моєму старому Відображенні — з самого початку. Хитрий фокус, а? Але ж він був королем!
— Виходить, всі вони стали незаконнонародженими?
— Не зовсім так. Їх
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знак Єдинорога», після закриття браузера.
