Читати книгу - "Джерело"

«Perdóname»[48], — прошепотів колишній адмірал і заплющив очі. Тоді натиснув на гачок. Звук виявився значно тихішим, ніж очікувалося. Не постріл, а якесь клацання.

Пістолет, за жорстокою іронією долі, дав осічку. Роки лежання в запорошеній шафі без чищення, певне, далися взнаки дешевій, декоративній зброї. Видавалося, що навіть такий простий боягузливий демарш Авілі не до снаги.

З люті й досади він кинув пістолет об стіну. І тут уже в кімнаті прогримів постріл. Авіла відчув, як ногу пронизав нестерпний жар, — і сліпучий біль розігнав туман сп’яніння. Авіла з криком упав на підлогу, схопившись за прострелену ногу.

Нажахані сусіди загрюкали у двері, завили сирени, й Авіла невдовзі опинився в Севільському провінційному шпиталі Сан-Лазаро, де намагався пояснити, що хотів вчинити самогубство й при цьому прострелив собі литку.

Наступного ранку, коли він лежав у післяопераційній палаті, до адмірала прийшов незнайомий відвідувач.

— Кепський із вас стрілець, — сказав молодий чоловік з андалузьким акцентом. — Не дивно, що вас відправили у відставку.

Не встиг Авіла щось на це сказати, як гість відкрив жалюзі й впустив у палату сонце. Авіла затулився від проміння долонею і з-під неї розгледів: хлопець був мускулястий і стрижений під їжачка. На ньому була футболка з обличчям Ісуса.

— Мене звати Марко, — сказав він. — Я ваш реабілітолог. Я просив, щоб мене відправили до вас, бо ми маємо дещо спільне.

— Військовий? — спитав Авіла, якому не надто сподобалася нахабна манера Марка.

— Ні. — Хлопець позирнув Авілі в очі. — Я був там у неділю. У соборі. Теракт.

Авіла подивився на нього з недовірою:

— Ви були там?

Хлопець підкотив одну холошу спортивних штанів, показавши протез.

— Я розумію, що ви пройшли через пекло, але я грав у напівпрофесійний футбол, тож не очікуйте від мене особливого співчуття. Я з тих, хто вважає: Бог допомагає тим, хто допомагає собі.

Не встиг Авіла зрозуміти, що відбувається, як Марко посадив його у візок і покотив коридором у невеликий тренажерний зал, після чого поставив між паралельними брусами.

— Буде боляче, — сказав хлопець, — але спробуйте дійти до кінця. Один раз. Потім зможете поснідати.

Біль був жахливий, але Авіла не збирався скаржитися на нього одноногій людині, тож, прийнявши якомога більше власної ваги на руки, дочовгав до кінця.

— Добре, — сказав Марко. — А тепер ще раз.

— Але ви казали…

— Так, я збрехав. Зробіть ще раз.

Авіла ошелешено подивився на хлопця. Адмірал багато років виконував накази, і, на диво, це його в чомусь збадьорило. Він відчув себе молодшим — як тоді, коли був ще салагою. Авіла розвернувся й почовгав назад.

— То скажіть мені, — сказав Марко. — Ви досі ходите на службу в Севільський собор?

— Ні, більше не ходжу.

— Страх?

Авіла похитав головою:

— Злість.

Марко засміявся.

— Ану, спробую вгадати. Монашки вам казали пробачити терористів?

Авіла різко спинився.

— Точно!

— І мені теж. Я намагався — неможливо. Жахливу нам пораду дали, — засміявся хлопець.

Авіла уважно подивився на футболку з Христом.

— Але таке враження, що ви все одно…

— Атож, звичайно, я й далі християнин. Навіть більший, ніж колись. Мені пощастило знайти свою місію — я допомагаю жертвам ворогів Бога.

— Благородна справа, — не без заздрості відзначив Авіла, відчуваючи, що без флоту втратив сенс життя.

— Великий чоловік допоміг мені повернутися до Бога, — продовжив Марко. — До речі, це папа. Я багато разів зустрічався з ним особисто.

— Перепрошую… папа?

— Так.

— Голова Католицької церкви?

— Так. Якщо хочете, я б міг і вам з ним зустріч улаштувати.

Авіла подивився на хлопця як на божевільного.

— Ви можете влаштувати мені зустріч із папою?

Марко, схоже, образився.

— Я розумію, що ви — адмірал і не уявляєте, що якийсь тренер-каліка з Севільї може мати доступ до намісника Бога, але я кажу правду. Якщо хочете — можу організувати вам зустріч із ним. Можливо, він допоможе вам знайти шлях, як допоміг мені.

Авіла сперся на бруси. Що на це сказати, він не знав. Він захоплювався тодішнім папою — жорстким консервативним лідером, прихильником суворих, ортодоксальних традицій. На жаль, цей чоловік у сучасному світі зусібіч піддавався тиску, і ходили чутки, що скоро він залишить престол із власної волі через наростання ліберальних настроїв, протистояти яким з кожним днем дедалі важче.

— Для мене велика честь зустрітися з ним, але…

— Добре, — перебив його Марко. — Спробую влаштувати це завтра.

Авіла навіть уявити собі не міг, що вже наступного дня сидітиме в надійно захищеній каплиці, а перед ним буде потужний лідер, який дасть йому один з найважливіших уроків віри в житті.

«До спасіння багато шляхів.

Прощення — не єдиний».

Розділ 37

Королівська бібліотека на першому поверсі мадридського палацу — то пишно оздоблена анфілада кімнат, де стоять тисячі безцінних книг, зокрема ілюстрований Часослов королеви Ізабелли, особисті Біблії кількох королів і оправлений у залізо кодекс часів Альфонсо XI.

Ґарса вбіг у бібліотеку, не бажаючи надовго залишати принца в лабетах Вальдеспіно. Він усе намагався усвідомити, що означає та нещодавня зустріч Вальдеспіно з Кіршем — і чому єпископ її приховує. «Навіть з огляду на сьогоднішнє вбивство Кірша просто на презентації?»

Ґарса пройшов темними залами до PR-координаторки Моніки Мартін, яка чекала в закутку, освітлена планшетом.

— Розумію, ви зайняті, командоре, — сказала Мартін, — але ситуація дуже термінова. Я пішла до вас нагору, бо в наш центр безпеки надійшов емейл від ConspiracyNet.com — дуже неприємного змісту.

— Від кого?

— ConspiracyNet — це популярний сайт, присвячений теоріям змови. Пишуть вони доволі вульгарно й на дитячому рівні — але читають їх мільйони. Як на мій погляд, вони поширюють усілякі вигадки, однак у середовищі конспірологів цей сайт є дуже шанованим.

Для Ґарси словосполучення «теорія змови» і «дуже шанований» були взаємовиключними.

— Вони весь вечір вишукують деталі, пов’язані з убивством Кірша, — продовжила Мартін. — Не знаю, звідки вони беруть інформацію, але в обговоренні зібрались і блоґери-новинарі, й теоретики змов. Туди зараз весь інтернет ходить дізнаватися нові подробиці справи.

— Ближче до діла, — закликав Ґарса.

— У ConspiracyNet є нова інформація, яка стосується справ палацу, — сказала Мартін, поправляючи окуляри. — Вони оприлюднять її за десять хвилин і хочуть дати нам шанс прокоментувати її заздалегідь.

Ґарса не повірив власним вухам:

— У королівському палаці не дають коментарів для сайту з дешевими сенсаціями!

— Ну хоча б погляньте, командоре. — Мартін простягла йому планшет.

Ґарса схопив його — і побачив другий знімок військового адмірала