Читати книгу - "Джерело"

— Як виглядає Авіла, я знаю! — буркнув Ґарса, якому вже не терпілося повернутися до принца й Вальдеспіно. — Навіщо ви мені це показуєте?

— Погляньте на наступне фото.

Ґарса прогорнув. Там був збільшений фрагмент попереднього кадру: у фокусі опинилася права рука, якою на ходу змахнув адмірал. Ґарса одразу помітив знак на долоні Авіли. Зображення, здається, було витатуйоване.

Ґарса довго дивився на це. Цей знак він знав добре — як і багато іспанців, особливо старше покоління.

Символ Франко.

У середині ХХ століття його зображували в Іспанії багато де — він став синонімом ультраконсервативної диктатури генерала Франсіско Франко, чий брутальний режим підтримував націоналізм, авторитаризм, мілітаризм, антилібералізм — і католицизм як національну релігію.

Цей давній символ, як було відомо Ґарсі, мав шість літер, які складалися в латинське слово — те, яке точно відображувало думку Франко про самого себе.

Victor — тобто переможець.

Безжальний, жорстокий і безкомпромісний Франсіско Франко прийшов до влади з військовою підтримкою нацистської Німеччини й Італії Муссоліні. Він знищив тисячі супротивників, доки захопив повний контроль над країною в 1939 році й проголосив себе каудильйо — по-іспанськи це те саме, що фюрер по-німецьки, тобто вождь. Під час Громадянської війни і в перші роки диктатури кожен, хто наважувався виступити проти нього, опинявся в концтаборах, де було страчено близько трьохсот тисяч людей.

Показуючи себе захисником «католицької Іспанії» й ворогом безбожного комунізму, Франко прийняв жорстко патріархальну ментальність, офіційно відсторонивши жінок від багатьох владних позицій у суспільстві, практично не даючи їм прав на посади професора, судді, на те, щоб мати рахунок у банку чи навіть піти від чоловіка-садиста. Він визнав недійсними всі шлюби, які не були укладені за католицькою доктриною, і, серед іншого, поставив поза законом розлучення, контрацепцію, аборти й гомосексуальність.

На щастя, все змінилося.

Хай там як, але Ґарсу вразило, як швидко народ забув один з найпохмуріших періодів своєї історії.

Іспанський pacto de olvido — усенародна політична домовленість про «забуття» всього, що сталося за жорстокого режиму Франко, — означав, що іспанським школярам на уроках дуже мало розповідали про диктатора. За опитуваннями, іспанські підлітки, чуючи прізвище Франко, імовірніше згадують актора Джеймса Франко, ніж диктатора Франсіско Франко.

А старше покоління ніколи цього не забуде. Знак переможця, як нацистська свастика, й досі будив у серцях цих людей спогади про лихоліття. Підозріливі особи стверджували, що у вищих ешелонах іспанського уряду та католицької церкви й досі є таємна громада франкістів — таємне братство традиціоналістів, які присягнули повернути Іспанію до крайніх правих порядків минулого століття.

Ґарса мав визнати: чимало людей старого гарту дивилися на хаос і духовну апатію в країні й думали, що Іспанію може врятувати лише потужна державна релігія, більш авторитарний уряд і встановлення чітких моральних взірців.

«Погляньте на нашу молодь! — кричали вони. — Вона геть некерована!»

Останніми місяцями, коли іспанський престол мав ось-ось посісти молодший принц Хуліан, серед традиціоналістів наростав страх, що скоро за прогресивні зміни в країні виступить навіть королівський палац. Олії у вогонь тут підлило ще й заручення принца з Амброю Відаль, яка не лише має баскське, а не кастильське походження, але також не приховує своїх агностичних поглядів і в ролі іспанської королеви, безумовно, матиме неабиякий вплив на політику принца щодо церкви й держави.

«Це небезпечні дні, — розумів Ґарса. — Складний переламний момент між минулим і майбутнім».

В Іспанії не лише посилювалося релігійне розшарування. Країна також опинялася на політичному роздоріжжі. Чи зберігати посаду монарха? Чи корону буде скасовано — так само як в Австрії, Угорщині й багатьох інших країнах Європи? Лише час покаже. На вулицях старші традиціоналісти махали іспанськими прапорами, молодь гордо носила антимонархічні кольори республіканського стяга — пурпуровий, жовтий і червоний.

«Хуліан успадковує порохову бочку…»

— Щойно я побачила франкістське татуювання, — сказала Мартін, повертаючи увагу Ґарси до планшета, — то спочатку подумала, що це монтаж, розумієте, щоб здійняти пристрасті. Конспірологічні сайти змагаються за трафік, а зв’язки з франкістами викличуть бурхливу реакцію, особливо з огляду на антихристиянський характер зірваної презентації Кірша.

Ґарса розумів, що вона має рацію. «Конспірологи шаленітимуть!»

Мартін показала на планшет.

— Прочитайте коментар, який вони збираються опублікувати.

Із жахом Ґарса поглянув на довгий текст, що супроводжував фото.

ConspiracyNet.com

ОСТАННІ НОВИНИ: ЕдмонД КІРШ

Попри перші підозри, що Едмонда Кірша вбили релігійні фанатики, коли на руці вбивці помітили цей ультраконсервативний франкістський символ, то стало зрозуміло: вбивство може мати й політичні мотиви. Є підозри, що консервативні діячі у вищих ешелонах іспанського уряду, можливо, навіть у самому королівському палаці, зараз борються за контроль у тому вакуумі, який утворився через фактичну відсутність короля при владі та його неминучу смерть…

— Як огидно! — буркнув Ґарса: йому цього було досить. — Усе через татуювання? Та це нічого не означає. За винятком присутності Амбри Відаль, ця ситуація взагалі не має стосунку до королівського палацу. Без коментарів.

— Командоре, — не відступалася Мартін, — якщо ви дочитаєте коментар, то побачите: єпископа Вальдеспіно намагаються безпосередньо пов’язати з адміралом Авілою. Припускають, що єпископ — таємний франкіст, який постійно схиляв короля не робити в країні рішучих змін. — Трохи помовчавши, вона додала: — Ця версія вже має неабияку популярність в інтернеті.

І знову Ґарсі забракло слів. Він уже не впізнавав світ, у якому живе.

«Вигадки важать стільки ж, скільки правда?!»

Ґарса уважно дивися на Мартін і намагався говорити якомога спокійніше:

— Моніко, це все — вигадка. Це придумали блоґери-фантазери для власної розваги. Можу вас запевнити: Вальдеспіно — не франкіст. Він вірно служив королю багато років і ніяк не може бути пов’язаний з убивцею-франкістом. Палац не має коментарів із цього приводу. Я зрозуміло висловився?

Ґарса розвернувся й зібрався йти до принца і Вальдеспіно.

— Командоре, заждіть! — Мартін схопила його за руку.

Ґарса зупинився й шоковано подивився на руку молодої працівниці.

Мартін одразу його відпустила.

— Вибачте, командоре, але з ConspiracyNet також прийшов запис телефонної розмови, яка щойно відбулася в Будапешті.

Вона нервово моргнула за товстими окулярами.

— Це вам також не сподобається.

Розділ 38

«Мого шефа вбито…»

Капітан Джош Сіґель відчував, як його руки тремтять на штурвалі, коли він вирулював Gulfstream G550 Едмонда Кірша на головну злітну смугу аеропорту Більбао.

«Я зовсім не в змозі