Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

— Алло, це Божена?

— Так, — почулося невпевнене з того боку.

— Ви мені давали свою візитку. Якщо пам'ятаєте, ми зустрілися у будинку вашої тітки. Ви ще казали, що маєте природний дар і можете мені допомогти, — щоки Ані палали. 

— А-а-а, — видихнули з того боку слухавки. — Так, пам'ятаю.

— Підкажіть, ваша пропозиція ще в силі? — Аня поглянула на свою руку, з подивом відмітивши, що її пальці тремтіли. — Якщо ви не проти, я б хотіла спробувати провести сеанс.

— Так, в силі, — на мить завагавшись, промовила жінка. — Я в Черкасах буду до кінця тижня. Потім повертаюся до Києва. Тож можемо домовитися про зустріч.

— Хух, — не знати чому зраділа дівчина. — Тоді кажіть коли вам буде зручно і я під'їду до вас.

Ввечері цього ж дня, Аня прямувала по провулку до будинку на курячих ніжках. У сумці вона тягнула з десяток свічок — всі, які знайшла у мами, й свій варіант договору. Коли вона постукала у хвіртку, бо ж цього разу не годилося вриватися на чуже подвір'я без запрошення, їй відчинила Божена й, люб'язно посміхнувшись, провела до хати.

Зайшовши всередину, Аню здивувало, що не дивлячись на те, що племінниця відьми жила тут не менш як тиждень, меблі та підлога були покриті товстим шаром пилюки. Біля вікна на підлозі валялася та сама газета, сторінки якої вітер гортав минулого разу. Так само дув протяг через розбиту шибку. Скидалося на те, що тут насправді ніхто не проживав. Однак вголос свої думки вона звичайно ж не сказала. Ще більш дивним було те, що зверху на старій шафі з посудом сиділа та сама (а можливо вже інша) ворона, яка вдарила крилом Аню минулого разу, коли вона без дозволу пробралася всередину.

— Так що треба зробити? Якої допомоги ти чекаєш? — уважно дивлячись в очі білявці, спитала Божена. — Я ж не в курсі всіх тих штучок.

— Річ у тому, — знітилася білявка, — це зараз, мабуть, прозвучить неправдоподібно й взагалі як маячня якась та я…я з іншої реальності. — вона зупинилася й скоса поглянула на Божену, вочевидь очікуючи на здивування тої. Однак ніякої реакції не було. Жінка уважно слухала Аню. — В моїй реальності в мене був чоловік мрії, свій бізнес, живі батьки. Але…

Божена вигнула брову, очікуючи почути якесь шалене “але”, що могло б закрити всі плюси тої реальності.

— Але, — затнулася Аня. — Мені здалося, що чоловік мене не кохає й не приділяє достатньо уваги. Він весь час витрачав на роботу й виглядало так, що я для нього взагалі не важлива. Я пішла до вашої тітки й вона сказала, що мені треба змінити реальність, бо існує інший чоловік, який є насправді моєю долею. І з ним я можу побудувати стосунки лише тут.

— І ти кинула свого чоловіка через слова моєї тітки? — здивувалася Божена. Її бурштинового кольору очі звузилися. Очевидно, що вона вважала Аню не дуже розумною.

— Але в цій реальності все стало набагато гірше, — білявка вирішила продовжити розповідь, що б племінниця відьми про неї не думала. — Теперішній мій чоловік не лише п’є і підіймає на мене руку, він завів собі ще одну сім'ю, де росте трирічна дитина. Тут в мене немає свого бізнесу. А чоловік моєї мрії одружується з іншою.

Божена лиш похитала головою:

— Ти пам'ятаєш, що треба робити? — вона кивнула на гору свічок, які Аня вже встигла викласти з сумки на стіл. 

— В більшості так, — невпевнено пробелькотіла дівчина. — Однак я поняття не маю, що за траву заварила для мене ваша тітка.

Брюнетка лиш мугикнула щось собі під ніс й підійшла до шафок.

— Можливо пам'ятаєш звідки саме вона її дістала?

Аня задумалася:

— Здається, — вона потерла перенісся. — верхня шафка зліва біля вікна. Але я не впевнена.

Божена витягла прозорий пакет з якоюсь засохлою травою. Вона відкрила його й понюхала:

— Пахне бридко, але чого не зробиш заради допомоги ближньому.

За кілька хвилин жінка вже підігріла чайник на старій газовій плиті й розлила кип'яток у дві чашки, потім кинула по дрібці трави з пакета в кожну з чашок:

— Так достатньо?

— Так, — кивнула Аня.

— Слова? — Божена зиркнула на Аню.

— Ви маєте сказати два речення, й за цей час ми обидві повинні допити свій чай, — білявка кивнула в сторону завареної трави в чашках й наморщила носа.

«Душа іншу дорогу вибирає й залишок енергії втрачає! Хай іншу долю там зустріне, Агафі сили нові скине!» — ось це говорила ваша тітка.

— Агафу змінимо на Божену, — промугикала жінка, — а так все зрозуміло. Тож почнемо? — вона поглянула на Аню. В її очах промайнуло німе запитання.

— Угу — кивнула перелякана дівчина.

Божена підійшла до вікна й затулила старими газетами просвіт в розбитій шибці. Потім закрила старенькі, потемнілі від часу й пилюки фіранки. Вона повільно наблизилася до столу, одним своїм виглядом викликаючи паніку в Ані. Божена ніби стала більшою й ширшою. Поділ її довгої зеленої сукні до п'ят повільно погойдувався. Жінка розправила плечі й нависла над столом, не відриваючи погляду від очей Ані. Голосом, який здавалося виходив глибоко з її нутра, вона проговорила:

— Душа іншу дорогу вибирає й залишок енергії втрачає!

Аня відчула нудоту й панічно схопилася тремтячими пальцями за чашку. Білявка швидко почала пити неприємну й смердючу рідину.

— Хай іншу долю там зустріне, Божені сили нові скине!  

Судомно ковтаючи, дівчина швидко осушила залишок вмісту чашки й паралізовано витріщилася на жінку. 

Меблі заходили навколо неї в дикому танці, збільшуючись і зменшуючись. Дивні речі почали відбуватися з Боженою. Її очі вилізли на лоба, нижня щелепа відвалилася, а потім заходилася клацати по верхній. Жінка закричала, схопившись за обличчя обома руками. Окремі пасма її темного волосся закрутилися й почали шипіти на неї, наче змії в медузи Горгони. Ноги вмить відросли вдвічі й племінниця відьми боляче вдарилася потилицею об стелю. Вона зойкнула й з жахом поглянула на свої руки, які вже встигли закрутитися в різні сторони, наче дві змії. Здавалося, що її тіло не має кісток. Жінка знову відчайдушно закричала.