Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Це лише танець, — шепоче він, — зроби обличчя простіше, будь ласка.

— Не можу, — жалісно стогну я, ​​— я ніколи ні з ким не танцювала! Я не вмію танцювати на таких заходах та боюся, що наступлю тобі на ногу. Ти так швидко рухаєшся!

Саске ледве стримує сміх, але пригальмовує. Він ніжно зазирає мені в очі, однак, я відразу відводжу погляд. Надто соромно дивитися комусь в очі на такій відстані!

— Подивися на мене! — наказує він, проте, я лише хитаю головою у відповідь.

— Це надто бентежить… — шепочу я, — всі дивляться на мене. Вони бачать, що я погано танцюю! Я лише ганьблю тебе! Давай просто припинимо це, гаразд?

Я хочу відсторонитися, адже ставлю під загрозу репутацію хлопця своїми незграбними та неквапливими рухами. А ще й моє перекошене від страху обличчя! Треба було танцювати з Наруто, з ним я не відчуваю цієї безглуздої незручності! Хоча… згадуючи те, як я зніяковіла на пляжі… я розумію: мені варто взагалі відмовитися від будь-яких танців з хлопцями!

— Так не піде, — Учіха знову притягує мене до себе, зупиняючись на місці. Ми не танцюємо, а просто стоїмо посеред зали, переводячи подих. — Тепер, коли ти трохи заспокоїлася, подивися мені в очі. Просто довірся мені, я навчу тебе танцювати.

— Ось так? — зітхаю я, підкоряючись. Тікати від нього – ще гірше. Я дивлюся в його чорні очі, наче під гіпнозом. Він дійсно гарний, однак, я бачу в ньому щось більше, ніж просто гарненьке личко. Саске той, хто завжди знає, що треба робити. Він веде і скеровує мене, тому я несвідомо вірю йому. — Я дивлюсь… що далі?

— Чудово, — усміхається він, — тепер постарайся дихати рівно й розслабитися. В танці завжди веде кавалер. А ти, оскільки не звикла будь-кому дозволяти контролювати себе, просто не можеш довіритися мені. Коли будеш готова, стисни мою долоню, я поведу. Намагайся максимально довіритися й не відводь свого погляду. Відчуй куди я веду і що хочу зробити.

— Зрозуміло, — зітхаю я, намагаючись заспокоїтися.

Відчуваючи, що хвилювання потроху зникає, я стискаю долоню хлопця, й він починає рухатися. Намагаючись передбачити його наступний крок, я дивлюся йому в очі, ніби нам під силу розмовляти одним лише поглядом. Ми кружляємо, і я більше не відчуваю скутості, чи збентеження. Я дозволяю йому контролювати нас обох, як виявляється, це не так вже й погано! Вперше, я танцюю так, ніби світу навколо просто не існує – є лише Саске з його пронизливим, лагідним поглядом. Ми захоплюємося танцем настільки, що не помічаємо геть нічого. Однак, можливо, це мені лише здається.

Наш танець швидко добігає кінця, і ми зупиняємося, не зводячи одне з одного очей. Минає кілька секунд перш ніж я повертаюся до реальності.

— Спасибі, — усміхаюся я, — якби ти мене відпустив, я б вважала, що танці — це не моє.

— Я не міг дозволити тобі так помилятися, — сміється Саске.

Він продовжує дивитись на мене, вочевидь, не бажаючи відпускати цей момент. Яка іронія: кілька хвилин тому я страшенно боялася дивитися на нього, а тепер просто не можу перестати розглядати його обличчя. Він зараз зовсім іншим… не таким, яким я його уявляла раніше.

— Як мило, — лунає роздратований голос Наруто. — Ти ж обіцяла мені цей танець? А пішла з ним?

Наруто виглядає ображеним, проте, стримується. Він хмурить брови, дивлячись з-під них таким сумним поглядом, ніби я щойно зрадила його.

— Вибач, — спокійно відповідаю я. — Однак я не пригадую, коли обіцяла тобі це. Мені здалося, ти був зайнятий сперечаннями з Лі. Це всього-на-всього танець, Наруто. Наступного разу я танцюватиму з тобою!

— Наступного разу? — повторює Узумакі пошепки. — Я не хочу танцювати з тобою… старосто. Краще практикуйся зі своїм кавалером й надалі. Тільки ось переконайся, що цей кавалер твій!

Останню фразу Наруто шепоче мені на вухо, після чого, штовхаючи Саске плечем, прямує до столу із фуршетом. Що він має на увазі? Чому взагалі робить з цього дешеву мелодраму?

— Не звертай уваги, — каже мені Саске, зітхаючи.

І як тільки Саске домовляє, до нас підлітає розгнівана Хіната. Вона вдає, ніби я порожнє місце, навіть не дивлячись у мій бік. Саске ж опиняється під пильним та гнівним поглядом її незвичайних, опромінених люттю очей.

— Ти… — починає вона, переводячи подих, — …спочатку ти не вважаєш за потрібне взяти мене до своєї команди, потім ти на всю ніч збігаєш з гуртожитку з тим телепнем і цим стервом! Тепер ти танцюєш з нею, наче ви закохана парочка? Ти хоч розумієш в яке положення ти мене ставиш, Саске, га?! Відповідай! — вона підвищує свій голос настільки, що починає перекрикувати музику. — Так ти поводишся зі своєю дівчиною?!